справа № 166/160/14-ц
провадження №6/166/14/14
категорія:
іменем України
03 лютого 2014 року смт. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М.,
за участю секретаря Заєць Н.П.,
розглянувши клопотання відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області (далі - ВДВС) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
встановив :
Головний державний виконавець ВДВС Кузнецов С.Д. звернувся до суду з поданням, у якому просить винести ухвалу про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним на користь ОСОБА_3 аліментного зобов'язання в розмірі 4830 грн.
Подання мотивовано тим, що ОСОБА_1 боргу не сплатив, на вимоги державного виконавця не реагує, що є підставою для тимчасового обмеження в праві виїзду з України віюдповідно до Закону України "Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України".
Начальником ВДВС Ратнівського РУЮ подано клопотання про розгляд справи без участі представника ВДВС та підтримання подання з підстав, зазначених у ньому.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що подання до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.п.2, 5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання або ж він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно із п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
У силу ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судового рішення та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Аналіз даних правових норм дає можливість зробити висновок про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Згідно із ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що на виконанні у ВДВС Ратнівського районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист Ковельського міськрайонного суду від 10 червня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 60 грн щомісячно, починаючи з 02 червня 2004 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно із доданим заявником розрахунком заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів з 31 березня 2007 року по 31 грудня 2013 року становить 4830 грн. Із цього ж розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не виконував свій аліментний обов'язок за судовими рішеннями.
Разом із тим заявником не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б дійсно свідчили про цілеспрямоване ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовим рішенням аліментних зобов'язань та його намір вибути за межі України з цією метою.
Не свідчить про намір ОСОБА_1 ухилитися від сплати аліментів та у зв'язку з цим - виїхати за межі України відсутність у власності останнього транспортних засобів та неотримання ним пенсійних виплат.
Більш того, матеріали подання не містять жодних відомостей про те, чи взагалі будь-коли ОСОБА_1 перетинав державний кордон України.
Надані заявником відповіді банківських установ про неможливість надання інформації про стан банківських рахунків боржника з мотивів нерозголошення банківської таємниці та лист КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 15.08.13 з роз'ясненням права державного виконавця на самостійне отримання з Державного реєстру прав на нерухоме майно відомостей про майно боржників не мають жодного доказового значення у справі та свідчать про формальний підхід ВДВС при виконанні судових рішень та зверненні до суду із вказаним поданням.
Керуючись ст.ст.14, 60, 217, 377-1 ЦПК України, ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України", ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" , суд
ухвалив:
У задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд шляхом подачі в 5 - денний строк з дня проголошення ухвали апеляційних скарг, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час її проголошення, - у цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий О.М.Свистун