30 січня 2014 р. Справа № 2120/7453/12
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Корецький Д. Б.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірною відмови у нарахуванні відповідної державної та додаткової пенсії потерпілому від Чорнобильської катастрофи, про перерахунок пенсії, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірною відмови у нарахуванні відповідної державної та додаткової пенсії потерпілому від Чорнобильської катастрофи, про перерахунок пенсії.
Суд першої інстанції своєю постановою від 26 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірною відмови Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні № 357/М-1 від 13.06.2012 року у перерахунку пенсії ОСОБА_4 та зобов'язання Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні нарахувати та виплатити ОСОБА_4, починаючи з 22.11.2012 року пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком - відмовив в повному обсязі.
ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - категорія 1, має статус інваліда 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Суворовському районі м. Херсона.
20 червня 2012 року він звернувся до суду з позовною заявою про перерахунок та виплату пенсії, як інваліду 3-ої групи та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесений до 1-ої категорії.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України (в діючій редакції) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України (в діючій редакції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову, поданий після закінчення строків, установлених законом, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3-ої групи та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесений до 1-ої категорії за період з 22 листопада 2011 року по 19 грудня 2011 року включно підлягають залишенню без розгляду.
Нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесених до 1,2,3,4 категорій встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів зазначає, що стосовно даного питання, а саме до застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в 06.07.2011 році Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», що набрала чинності 23.07.2011 року, тому зазначена вище виплата має здійснюватися по 22.07.2011 року включно.
Вищевказане положення щодо кінцевої дати виплат було також зазначено в постанові Пленума Вищого адміністративного суду України №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16.03.2012 року. У вищезазначеній постанові вказано, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням дій у часі, а саме: з 20.06.1996 року до 31.12.2005 року, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 23.07.2011 року.
Проте, 25.02.2013 року постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 4 "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були внесені зміни в Пленум Вищого адміністративного суду України №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16.03.2012 року, де вказується, що в абзаці 5 пункті 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 4 "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слова "до 23 липня 2011 року" були виключені.
Згідно змісту ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин. При цьому ч. 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Тобто, в розумінні КАСУ порушення прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин може бути допущено з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді будь-яких прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності. Відповідно під час розгляду спору суд може надати оцінку тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вже були прийняті, вчинені чи допущені на момент виникнення спору. Таким чином, КАСУ не передбачає можливості зобов'язати відповідача вчиняти у майбутньому певні дії, виходячи тільки з теоретичної можливості допущення ним в подальшому порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним судом в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 в №21-53а13, які згідно ст. 244-2 КАСУ є обов'язковими для інших судів. В цих постановах зазначено, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Таким чином, з урахування вищезазначеної позиції Верховного суду України, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного грошового утримання з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині перерахунку та виплати пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до 1-ої категорії, інваліду 3-ї групи за період з 22.11.11 року по 19.12.11 року включно підлягають залишенню без розгляду, а за період починаючи з 20 грудня 2011 року підлягають задоволенню відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 18.11.2012 року та 01.01.2013 року.
Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2012 року, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо перерахунку та виплати пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3-ої групи та особі, що відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 22.11.11 року по 19.12.11 року включно - залишити без розгляду.
В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 починаючи з 20 грудня 2011 року пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан