04 лютого 2014 року № 876/10532/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
за участі: секретаря судових засідань Волошин М.М.
прокурора - Ольшанської Н.М.
представника відповідача - Михальчук О.Ю.
представника третьої особи
на стороні відповідача Цюпки Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом прокурора міста Тернополя до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійна громада «Парафія святих Володимира і Ольги» Тернопільсько-Зборівської Єпархії УГКЦ про визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,-
встановив:
20 червня 2013 року прокурор міста Тернополя звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати незаконним та скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Гетьмана П. Орлика, 1а № 185 від 10.09.2012 року, які видані релігійній громаді «Парафія святих Володимира і Ольги» Тернопільсько-Зборівської Єпархії УГКЦ для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення начальником управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням восьмої сесії двадцять третього скликання Тернопільської міської ради від 31.03.1999 року, релігійній громаді Української Греко - Католицької церкви надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,0135 га за адресою: вул. П. Орлика, 1а в місті Тернополі для будівництва та обслуговування храму святих «Володимира і Ольги» та видано державний акт на право постійного користування цією землею І-ТР № 000663 від 28.04.1999 року, реєстровий № 405. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради незаконно видано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою вул. П.Орлика, 1а в місті Тернополі 5 від 10.09.2012 року для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що суперечить функціональному призначенню вказаної у державному акті земельної ділянки, а тому просить їх скасувати.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року позов задоволено повністю.
Із цим судовим рішенням відповідач не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки в мотивувальній частині постанови, яка оскаржується не наведено обґрунтувань порушення законодавства України щодо видачі містобудівних умов та обмежень № 185 від 10.09.2012 року забудови земельної ділянки по вул. Гетьмана П. Орлика, 1 «а» в м. Тернополі та не зазначено, які саме правові норми порушено виконавчим комітетом Тернопільської міської ради. Наміри третьої особи, щодо забудови цієї земельної ділянки, відповідали містобудівній документації, а тому, управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради було зобов'язане видати містобудівні умови і обмеження. Щодо функціонального призначення, то земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового багатоквартирного будинку та земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій відносяться до єдиної категорії земель, а тому згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України користувач земельної ділянки має право самостійно визначати види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і прибули в судове засідання, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов прокурора міста Тернополя належить задовольнити, оскільки Державний акт на право постійного користування землею виданий третій особі для будівництва та обслуговування храму святих «Володимира і Ольги», а тому відповідачем містобудівні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки не могли бути надані для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що також суперечить вимогам ст. ст. 92, 96 Земельного Кодексу України.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Рішенням восьмої сесії двадцять третього скликання Тернопільської міської ради від 31.03.1999 року релігійній громаді Української Греко-Католицької церкви надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,0135 га по вул. П.Орлика, 1 «а» в місті Тернополі для будівництва та обслуговування храму святих «Володимира і Ольги», та на цій підставі видано державний акт на право постійного користування землею І-ТР № 000663 від 28.04.1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 405.
У вересні 2012 року релігійна громада «Парафія святих Володимира і Ольги» Тернопільсько-Зборівської Єпархії УГКЦ звернулась до Управління з питань містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради з заявою надати містобудівні умови та обмеження для будівництва на зазначеній земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення.
10 вересня 2012 року управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видано містобудівні умови та обмеження № 185 забудови земельної ділянки по вул. Гетьмана П. Орлика, 1 «а», у якому в пунктах 1 та 3 вказано: назва об'єкта та наміри забудови - будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення.
Відповідно до п. «в» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. А ст. 95 цього Кодексу визначено, що землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Як пояснив представник третьої особи в судовому засіданні, багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення буде використовуватись для проживання священників з їх сім'ями, для єпархіального і парафіяльного притчу Тернопільсько-Зборівської Єпархії УГКЦ з вбудованими громадськими приміщеннями «Карітасу» і Лікувального центру імені отця Піо, Паліативної та Хоспісної медицини. Протилежного позивачем не доведено.
Крім того, як зазначено в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч., ч. 5, 6 ст. 29 цього Закону спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви та надання вихідних даних або прийняття рішення про відмову у видачі вихідних даних здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Рішення про відмову у видачі вихідних даних може прийматись лише у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Прокурором міста Тернополя не надано доказів того, що об'єкт будівництва не відповідає вимогам Генерального плану м. Тернополя або іншим положенням містобудівної документації, а з матеріалів справи встановлено, що фактична зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулась.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що адміністративний позов прокурора м. Тернополя заявлений до неналежного відповідача.
Як вбачається у розглядуваному адміністративному позові, позивач просить визнати незаконним та скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки видані начальником Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 185 від 10.09.2012 року, однак відповідачем у даному позові зазначає виконавчий комітет Тернопільської міської ради, який оскаржуваних містобудівних умов не видавав, а тому є неналежним відповідачем за цим адміністративним позовом.
Згідно з Положенням про управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, яке затверджене рішенням Тернопільської міської ради від 17.05.2012 року № 6/21/24, вказане управління є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольним та підзвітним міській раді
В розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради та сільські, селищні, міські ради є різними органами місцевого самоврядування, з різним порядком утворення та повноваженнями, а тому не можуть відповідати за прийняті один одним рішення.
Відповідно до ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
З наведених вище правових положень випливає, що заміну неналежного відповідача може здійснювати виключно суд першої інстанції, оскільки це має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Умовами такого допуску є згода позивача та незмінність підсудності адміністративної справи.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.
Оскільки відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, суд апеляційної інстанції вважає, що такий позов задоволенню не підлягає.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції цей спір вирішив по суті до неналежного відповідача - виконавчого комітету Тернопільської міської ради, що як наслідок призвело до порушення відповідних процесуальних норм та неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
постановив:
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради - задовольнити повністю.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 819/1648/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову прокурора міста Тернополя.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 04.02.2014 року.