28 січня 2014 року Справа № 15550/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказів і поновлення на роботі,
24.09.2013 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Управління, ГУМВС) в якому просив скасувати п.3 наказу ГУМВС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Миколаївського та Жидачівського РВ ГУМВС України у Львівській області» від 23.08.2013 №1558 (далі - наказ №1558) про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та наказ Управління від 18.09.2013 №379 о/с «По особовому складу» (далі - наказ №379 о/с) про звільнення його з органів внутрішніх справ, зобов'язати відповідача поновити його на посаді інспектора з охорони громадського порядку Новороздільського міського відділення Миколаївського районного відділу ГУМВС. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його протиправно звільнено з роботи, оскільки не допускав випадків невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни та належним чином виконував покладені на нього обов'язки. Крім того, його звільнено з порушенням порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в справі №813/7193/13-а позов задоволено часткового. Визнано протиправними та скасовано накази №1558 та №379 о/с в частині накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача, поновлено позивача на вказаній посаді з 20.09.2013. В решті позову відмовлено.
Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) проведено правомірно, позивачем грубо порушено службову дисципліну, яка проявилася у зловживанні службовим становищем з метою приховування своєї бездіяльності, що встановлено службовим розслідуванням, висновків якого ним не оскаржено. Позивачем не дотримано досудовий порядок вирішення цього спору, чим порушено вимоги ч.4 ст.18 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких міркувань.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач за результатами службового розслідування не навів доказів порушення позивачем службової дисципліни, за які передбачена дисциплінарна відповідальність у вигляді звільнення з посади. Крім того, відповідачем не дотримано шестимісячного строку накладення дисциплінарного стягнення.
Повністю з такими висновками не можна погодитись з огляду на те, що частково вони зроблені в наслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01.07.2008 прийнятий на службу в ОВС, перед звільненням проходив службу на посаді інспектора з охорони громадського порядку Новороздільського міського відділення Миколаївського районного відділу ГУМВС в званні старшого лейтенанта міліції. У період з липня 2011 року по травень 2012 року він тимчасово виконував обов'язки по лінії дозвільної системи цього міського віддання міліції (а.с.8, 101).
Наказом №379 а/с позивача звільнено з ОВС за порушення дисципліни, п.64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, (далі - Положення), з 19.09.2013(а.с.7).
Підставою для його звільнення став наказ №1558, яким за грубе порушення службової дисципліни, положень Закону, «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ», затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), дискредитацію звання працівника ОВС, відповідно до ст.12 цього ж Статуту накладено на позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з ОВС (а.с.6).
Останній наказ №1558 був прийнятий за наслідками службового розслідування за результатами, якого складено Висновок від 20.08.2013 (а.с.28-33).
Приводом для звільнення позивача були обставини встановлені службовим розслідуванням про те, що з 01.06.2011 по 01.07.2012 перебував на посаді інспектора СОГП Новороздільського МВ ГУМВС (далі - МВ). У вказаний період ним здійснювалась реєстрація та перереєстрація мисливської гладкоствольної та газової зброї. Позивач, будучи службовою особою, уповноваженою на виконання службових обов'язків, перебуваючи на цій посаді, зловживаючи службовим становищем з метою приховування своєї бездіяльності, 15.02.2012 вніс до інформаційної-інтегрованої пошукової системи, а саме до ІП «Зареєстрована зброя» (далі - Система), завідомо недостовірні дані про продовження терміну дії дозволу №Г-3 на право носіння та зберігання зброї ОСОБА_2, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, вчинив правопорушення, ознаки якого передбачені ст.364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем» та ст.366 КК України «Службове підроблення».
Такі дії призвели до втрати мисливської вогнепальної зброї «ИЖ-58», 16 калібру, НОМЕР_1, місцезнаходження якої на даний час невідоме.
При цьому ОСОБА_2 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.162).
Встановлено, що 15.02.2012 в Системі внесено запис щодо продовження ОСОБА_2 дозволу №Г-76 на право носіння та зберігання зброї до 07.02.2015. Цей запис внесено (відкореговано) ОСОБА_1 (R380201) (а.с.76).
Даних про продовження ОСОБА_2 терміну дії дозволу на право носіння та зберігання, в період виконання відповідних обов'язків позивачем, в матеріалах особової справи немає.
Розпорядженням МВ від 29.06.2011 №74 на позивача покладено обов'язок щодо формування інтегрованого банку даних щодо вилученої, знайденої, добровільно зданої, викраденої зброї, а наказом від 08.07.2011 №17 - призначено відповідальним за порядком зберігання добровільно зданої, вилученої, знайденої зброї й боєприпасів.
З матеріалів особової справи ОСОБА_2 видно, що відомостей про зберігання зброї у 2011-2012 роках в ній відсутні, а лише 15.02.2012 позивачем виписано завдання про перевірку вказаного власника по місцю проживання (а.с.58, 62-63).
Таке виконувалося дільничним інспектором міліції МВ Ковальчуком С.О., про що свідчать його рапорт від 23.02.2012, в якому зазначено, що ним за місцем проживання перевірявся ОСОБА_2 , який у власному користуванні має мисливську зброю «ИЖ-58», 16 калібру, НОМЕР_1 та особи, які проживають з ним за місцем проживання характеризуються позитивно, громадський порядок не порушують. Зброя зберігається у металевому сейфі із врізним замком. Сторонні особи та діти доступу до зброї не мають (а.с.58 зворот).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відносини, пов'язані із звільненням зі служби працівників ОВС регулюються Конституцією України, Законом, Дисциплінарним статутом, Положенням та рядом інших підзаконних актів. Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірні відносини та коли можливість такого застосування не заборонено у спеціальному законі.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Пункт 23 Положення встановлює, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Як передбачено п.64 «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас(з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника ОВС.
Згідно ст.2 цього Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною 1 ст.5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що cлужбова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
За порушення службової дисципліни, відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту передбачені наступні види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений ст.14 Дисциплінарного статуту, у якій зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Системний аналіз законодавчих актів, якими врегульовано діяльність міліції дозволяє зробити висновок про особливий статус ОВС в системі державних органів, обумовлений перш за все завданням боротьби із злочинністю і правопорушеннями. Наслідком цього окремого статусу органів МВС і їх працівників, є особливі вимоги до останніх, які виражаються в особливому порядку підбору, підготовки кадрів для МВС, вимоги до морально-ділових якостей, репутації тощо.
Як зазначалось вище, Дисциплінарним статутом передбачено різні види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені до осіб рядового або начальницького складу ОВС у разі вчинення нею дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни та в залежності від характеру вчиненого правопорушення. При цьому, звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано лише у виняткових випадках коли інші заходи не відповідають характеру правопорушення та особі порушника.
Судом першої інстанції правомірно відхилено покликання позивача на те, що такий запис ним не вносився, оскільки обґрунтовано встановив, що цей запис до Системи внесено під особистим кодом доступу позивача (а.с.102), а останній у своїх письмових поясненнях від 14.08.2013 та 20.08.2013 зазначав, що свій особистий код доступу до Системи він отримав у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення та стороннім особам його не передавав (а.с.66, 79). Крім того, не має доказів використання особистого коду доступу позивача сторонніми.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем внесено завідомо недостовірні дані до Системи щодо продовження ОСОБА_2 дозволу №Г-76 на право носіння та зберігання зброї до 07.02.2015.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції, з покликанням на рапорт Ковальчука С.О та відсутність даних про смерть ОСОБА_2 в особовій справі, що такий запис був внесений позивачем несвідомо (незавідомо), і такий є неспроможний, оскільки запис був здійснений 15.02.2012, а рапорт складено аж 23.02.2012. Позивач сам підтвердив, що ним не здійснювалася перереєстрація зброї та не продовжувався термін дії відповідного дозволу ОСОБА_2 в період виконання покладених обов'язків.
Додатково слід зазначити, що в матеріалах особової справи не має даних про продовження ОСОБА_2 дії дозволу у зазначений період.
У функціональні обов'язки старшого інспектора дозвільної системи сектору охорони громадського порядку Миколаївського РВ ГУМВС, затверджених 07.05.2013, входить проведення реєстрації та перереєстрації мисливської гладкоствольної зброї, що знаходиться в особистому користуванні окремих громадян, перевірка власників мисливської, газової зброї за обліками органів внутрішніх справ, а також їх поведінку за місцем проживання (а.с.82-83). Функціональні обов'язки позивача не збереглися (а.с.99).
В апеляційному суді позивач визнав, що у відповідний період в його розпорядженні були особові справи власників мисливської гладкоствольної і газової зброї та ним здійснювалися обов'язки по проведенню реєстрації та перереєстрації такої.
Це вбачається також з акту передачі справ на об'єкти дозвільної системи від 30.07.2012 за яким позивачем передано наступнику відповідні особові справи (а.с.61).
Відтак, помилковими є доводи суду першої інстанції щодо відсутності доказів покладання та здійснення позивачем відповідних обов'язків, оскільки із наведених доказів чітко вбачається, що саме такі обов'язки у вказаний період були визначені, покладені та здійснювалися позивачем.
Мисливська гладкоствольна зброя, яка належала ОСОБА_2 втрачена, її місцезнаходження невідоме (а.с.161, 163-168).
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання (порушення) службової дисципліни, що призвело до втрати мисливської гладкоствольної зброї.
Однак, оскільки судом задоволено позов не лише з підстав відсутності факту порушення службової дисципліни - дисциплінарного проступку, а й за пропуском відповідачем строку накладення дисциплінарного стягнення, то це неправильне застосування норми матеріального та процесуального права не призвело до незаконності (неправильності) рішення суду в цілому і не може бути підставою для його скасування.
Відповідно до ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше пів року. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач вніс запис до Системи 15.02.2012, службове розслідування за вказаним фактом розпочато 14.08.2013 відповідно до наказу ГУМВС «Про призначення службового розслідування» №1468 та завершено 20.08.2013 затвердженим Висновком, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС на нього накладено 23.08.2013 наказом №1558, тобто з пропуском піврічного строку накладення дисциплінарного стягнення (а.с.60).
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача звільнено з посади з порушенням установленого порядку, тобто з пропуском піврічного строку накладення дисциплінарного стягнення.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем досудового порядку вирішення цього спору.
Згідно з ч.1 ст.20 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
За змістом цієї норми послідовність стосується оскарження накладеного дисциплінарного стягнення в межах МВС, а не до суду.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Разом з тим,суд апеляційний інстанції, не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивача на роботі з 20.09.2013, оскільки такий підлягає поновленню на раніше займаній посаді з моменту звільнення, а саме з 19.09.2013.
Враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в частині поновлення на роботі скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з охорони громадського порядку Новороздільського міського відділення Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 19 вересня 2013року.
В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 31 січня 2014 року.