Справа: № 760/19584/13-а(2а-597/13) Головуючий у 1-й інстанції: Бобровник О.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Пилипенко О.Є.,
при секретарі Артюхіній М.А.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 грудня адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2013 року, на підставі наказу № 910/1280/13, виданого 11.03.2013 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь TOB «АЛ-КО Кобер» боргу в розмірі 22 728,20 грн. та заяви стягувача від 24.07.2013 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП №39061374 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь TOB «АЛ-КО Кобер» боргу в розмірі 22 728,20 грн. боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 02.08.2013 року (а.с.3).
Позивач виконати постанову у встановлений державним виконавцем термін не мав фізичної можливості в зв'язку із тим, що в період з 22.07.2013 року по 01.08.2013 року він перебував на лікуванні в Одеському санаторії СБ України, звідки повернувся до м.Києва лише 02.08.2013 року.
Крім того, позивач зазначає, що постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко С.М. від 26.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження №39061374 ним було отримано лише 20 серпня 2013 року.
28 серпня 2013 року позивачем до керівника ВДВС Солом'янського району управління юстиції у м. Києві було подано скаргу, в якій позивач просив скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та видати нову постанову із зазначенням нового терміну для добровільного виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, 30.08.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій по ВП № 39061374 до 13.09.2013 року, яка була направлена сторонам.
16.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позивач не погоджуючись з постановою відповідача від 26.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження №39061374 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-XIV).
Під виконавчим провадженням, в контексті ст. 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно пп. 1.5.1 п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:
- вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;
- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);
- резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови;
- до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;
- постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;
- у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом
З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2013 року до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві надійшла скарга ОСОБА_3 щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення нових термінів для добровільного виконання рішення суду.
30 серпня 2013 року державним виконавцем Цапенко С.М. винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій.
06 вересня 2013 року до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві надійшов лист з TOB «АЛ-КО Кобер» щодо залишку боргу в розмірі 14 946,48 грн., та станом на 16.09.2013 року рішення боржником не виконано.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» 16.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
За таких умов підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні, оскільки державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства було відкладено провадження виконавчих дій до 13.09.2013 року.
Однак, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було, а тому несвоєчасне отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження є підставою для відкладення провадження виконавчих дій, а не для скасування зазначеної постанови.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
О.Є.Пилипенко
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Пилипенко О.Є.
Глущенко Я.Б.