Справа: № 2-а-8046/11
Іменем України
31 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Грищенко Т.М,
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 07.05.2012р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату допомоги,
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 07.05.2012р. позов задоволено частково.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і винести нову про відмову в задоволенні позову.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесеною до 4 категорії, якій призначено щомісячну компенсацію за втрату годувальника на підставі ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Всупереч ст. 52 вказаного Закону належні позивачу виплати здійснювались в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 №1.
Однак, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач неправомірно здійснював належні виплати позивачу в меншому розмірі, ніж це встановлено ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яким іншим законом, окрім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, а тому при розрахунку належних позивачу виплат, передбачених ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає застосуванню розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що позивач має право на підвищення пенсії, але відповідач на порушення вимог діючого законодавства не здійснив її підвищення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Пунктом 4 частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Богуславського районного суду Київської області від 07.05.2012р. - без змін. Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді
.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.