28 січня 2014 року м.Одеса Справа №668/3976/13-а
Категорія: 5.6.2 Головуючий І інстанції: Кузьміна О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії: головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради на постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 19 червня 2013 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, про скасування рішення,-
Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 19 червня 2013 року задоволено позов - визнано незаконним та скасовано рішення відповідача №7 від 15.01.2013 року "Про подачу питної води споживачам м.Херсона" та рішення №32 від 19.02.2013 року "Про виправлення технічної помилки у рішенні виконкому міської ради від 15.01.2013 року №7".
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що виконавчий комітет при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а саме - вказане рішення, щодо обмеження постачання питної води, винесено на підставі розрахунку підприємства, яке здійснює подачу води, та у зв'язку з обмеженням водних запасів міста, і вказане рішення погоджено з відповідними державними органами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням відповідача №7 від 15.01.2013 року "Про подачу питної води споживачам м.Херсона" - вирішено дозволити МКП "ВУВКГ м.Херсона", здійснювати у 2013 році подачу питної води споживачам м.Херсона (крім деяких мікрорайонів) за відповідним графіком, тобто не цілодобово.
Рішенням відповідача №32 від 19.02.2013 року "Про виправлення технічної помилки у рішенні виконкому міської ради від 15.01.2013 року №7" внесено виправлення у попереднє рішення виконкому, шляхом зазначення додаткових об'єктів, на яких не розповсюджується вищевказаний графік подачі питної води.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивачем подано до суду позов із вимогою про визнання даних рішень незаконними та нечинними з моменту прийняття, оскільки останніми обмежено права споживачів на безперебійне отримання питної води, протягом усього року.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування" - акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Частиною 3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, встановлених п.1-3 цієї статті.
Згідно з ч.6 цієї ж статті - місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово- комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.
Відповідно до п.2 "Порядку встановлення тимчасових норм споживання, нормативів якості та режимів надання житлово-комунальних послуг" - тимчасові норми споживання холодної та гарячої води, вивезення побутових відходів, а також тимчасові нормативи якості послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та режими їх надання встановлюються місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у разі загрози чи виникнення аварійних ситуацій, які призводять до порушення технологічного циклу на об'єктах житлово-комунального господарства у регіоні або населеному пункті,що перешкоджають нормальному функціонуванню систем централізованого холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і вивезення побутових відходів.
Пунктом 3 цього ж Порядку встановлено, що тимчасові норми та строки їх дії встановлюються за відповідним обґрунтуванням і розрахунками, поданими виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, і погоджуються з територіальними органами МОЗ, Держспоживстандарту, Мінприроди. Норми встановлюються на строк не більше ніж один рік.
У статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики" встановлено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. До регуляторних органів відносяться зокрема й органи місцевого самоврядування.
Статтею 9 цього ж закону встановлено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Відповідно до ст.36 вищевказаного закону - регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Судового колегією встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідача №7 дозволено комунальному підприємству здійснювати подачу питної води споживачам м.Херсона за встановленим графіком. Вказане рішення прийнято у зв'язку з обмеженістю водних ресурсів міста та технічних можливостей підприємства, а тому останній не може постачати питну воду цілодобово, оскільки це може призвести до певних порушень у діяльності міста. Рішенням №32 виправлено технічну помилку у п.1 попереднього рішення відповідача, шляхом зазначення додаткових об'єктів, на яких не розповсюджується затверджений графік.
З огляду на вищевикладені норми права судова колегія приходить до висновку, що рішення про встановлення графіку подачі питної води є регуляторним актом, який прийнято уповноваженим органом (виконкомом міської ради) з метою регулювання господарських відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Процедуру прийняття такого регуляторного акту визначено у спеціальному законі та недотримання встановленого порядку при його винесенні є підставою для визнання його незаконним.
Як встановлено колегією суддів, вказане рішення прийнято на засіданні виконавчого комітету міської ради без виготовлення попереднього проекту акту та без його публічного оприлюднення, що призвело до неможливості осіб, на права яких цей акт впливає, ознайомитись з ним, надати відповідні заперечення, побажання чи додатки, як це передбачено спеціальним законом у сфері державної регуляторної політики.
З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що оскільки відповідачем допущені порушення при прийнятті регуляторного акту, то це є підставою для визнання його незаконним.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення, оскільки фактично воно було діючим на момент розгляду справи, а тому суд використав надані йому повноваження з метою належного захисту порушених прав, а саме визнав акт незаконним, тобто таким, що прийнято з порушенням встановленої процедури, та зупинив діюче порушення прав позивача, шляхом його скасування.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи не допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 19 червня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло