Справа: № 2508/3171/12
Іменем України
31 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Грищенко Т.М.
Суддів: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області та УПСЗН Козелецької РДА на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області та УПСЗН Козелецької РДА про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до відповідачів про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання здійснити такі виплати за 2010-2011 роки.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.10.2012 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФУ в Козелецькому районі щодо не здійснення нарахування і виплати позивачу щомісячної грошової допомоги в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з врахуванням вже здійснених виплат.
На вказану постанову відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, отримує пенсію за віком та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.
Згідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 цього Закону (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, а розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст.ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належні позивачу виплати здійснювались в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснював належні позивачу виплати в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.04.2012р. - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області та УПСЗН Козелецької РДА - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.10.2012 року - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді:
.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.