29 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-7471/11/1470
Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий від діяльності, -
Регіональне управління Департаменту з питань контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України в Миколаївській області, яке, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року замінено на процесуального правонаступника - Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою від 19 грудня 2011 року Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту з питань контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 03 вересня 2011 року № 141089/04-32 про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий від діяльності в сумі 1 700 грн.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач був присутнім при проведенні перевірки, зауважень до проведеної перевірки не висловив про що зазначив у акті перевірки, у встановленому порядку письмових пояснень та додаткових документів до податкового органу щодо виявленого порушення не надав.
ФОП ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником податків.
09 вересня 2011 року ДПА України у Миколаївській області проведено перевірку позивача, в ході якої виявлені порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії.
30 вересня 2011 року, на підставі акту перевірки, за вказане порушення, відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідач прийняв рішення №141089/04-32 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1 700 грн.
Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг від 04 січня 2011 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 здійснювала торгівельну діяльність на торговому місці НОМЕР_1 КТК «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить позивачу, саме в тій торговій одиниці де була проведена перевірка.
Також суд першої інстанції у якості свідка допитав ОСОБА_2, яка пояснила, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, самостійно здійснює підприємницьку діяльність та підтвердила, що порушення - реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії, здійснено саме нею, і позивач до цієї події немає ніякого відношення, що також підтверджено постановою Заводського районного суду від 29 вересня 2011 року по справі №3-2391/2011, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що оскаржене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відносно особи, яка не здійснювала, вказані в ньому порушення.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування фінансових санкцій до особі, яка не здійснювала, зафіксовані акті перевірки та зазначені в оскарженому рішенні порушення.
Встановлені судом першої інстанції факти підтверджені матеріалами справи (а.с. 12, 13, 14, 15, 16, 17-19) та всупереч вимог ст. 70, 71 КАС України, не спростовані апелянтом належними та допустимими доказами.
Оскільки абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за здійснення оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, а матеріалами справи та показаннями свідка спростований факт здійснення порушення саме позивачем, апеляційний суд прогодується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Присутність позивача при проведенні перевірки та відсутність з його буку зауважень щодо проведення перевірки не є доказом вчинення ним порушень, зафіксованих в акті перевірки, та спростовуються постановою Заводського районного суду від 29 вересня 2011 року по справі №3-2391/2011, якою встановлений факт реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії саме ОСОБА_2 та притягнення її до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П.Шеметенко