Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_12,
суддів ОСОБА_13, ОСОБА_14,
за участю прокурора ОСОБА_15,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Постановлено стягути із засудженого на користь потерпілої
ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 26 вересня 2010 року приблизно о 22.00 год. у будинку АДРЕСА_1 під час сварки з сином ОСОБА_5 на грунті неприязних стосунків вчинив умисне вбивство останнього, завдавши йому не менше трьох ударів ножем у праву частину пахви та у грудну клітину зліва, спричинивши тілесні ушкодження від яких настала його смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, до останнього застосовано положення ст. 69 КК та постановлено вважати його засудженим за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на допущені органом досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, просить судові рішення щодо його підзахисного скасувати, а справу закрити на підставі ч. 1 ст. 36, п. 2 ч. 1
ст. 6 КПК 1960 року. При цьому зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства сина як на досудовому, так і під час судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження, оскільки її підзахисний намагався відвернути протиправне посягання ОСОБА_5 на його життя.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання та повністю задовольнити її цивільний позов.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Фактичні обставини справи були предметом оцінки місцевого й апеляційного судів і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог
ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, якими захисник обґрунтовує скаргу в цій справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі ст. 367 КПК 1960 року.
Відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року, оцінка доказів у справі є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що суд першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства був предметом перевірки апеляційного суду і обґрунтовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженими у судовому засіданні, належно оціненими судом, і є обґрунтованим.
При цьому апеляційний суд виходив із показань самого засудженого ОСОБА_1 про обставини завдання ним ударів ножем ОСОБА_5, оскільки ці показання об'єктивно узгоджувалися: з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_3; з протоколами огляду місця події та фото таблицями, висновком судово-медичної експертизи № 181 про характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, висновком судово-медико-криміналістичної експертизи № 183; висновком додаткової судово-медичної експертизи № 181 (а); даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 05 листопада 2010 року; висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 326, висновком повторної стаціонарної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи № 327 достовірність яких сумніву в колегії суддів не викликала.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 діяв у межах необхідної оборони, захищаючись від нападу ОСОБА_5, з достатньою повнотою перевірено судом і спростовуються наведеними та іншими доказами у справі.
Суд на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 та обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК, призначивши при цьому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку дійшов висновку про можливість пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК. Свій висновок обґрунтував тим, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, є особою похилого віку, інвалідом II групи, має важкий стан здоров'я та потребує направлення до спеціалізованого медичного закладу, вчинив злочин внаслідок протиправної поведінки потерпілого, який був у стані алкогольного сп'яніння, та дійшов висновку про можливість призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, особи засудженого, наслідків, що настали в сукупності, розмір визначеного апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для скасування постановлених у справі судових рішень через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі потерпілої, не вбачає.
Цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог закону з належним мотивуванням прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанцій, перевіряючи дану кримінальну справу в апеляційному порядку, доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляцій учасників судового розгляду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, неправильного застосування кримінального закону, належним чином проаналізував та прийняв відповідне рішення про залишення апеляцій без задоволення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цих питань, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни судових рішень у справі, не виявлено.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 - 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року, колегія суддів
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від
25 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14