ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21707/13 28.01.14
За позовомКомунального підприємства «Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту «Дениші»
До Міністерства соціальної політики України
Простягнення 2 242 730, 00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Клинчук І.В. - дов.
Від відповідача Вербицький О.С. - дов., Павлова О.О. - дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 2 242 730, 00 грн. за Договором про закупівлю за державні кошти від 11.06.2013р. №13/73-ВТ.
16.01.2014р., 28.01.2014р. до початку слухання справи по суті представник позивача заявив клопотання про зменшення суми позовних вимог, враховуючи часткову проплату заборгованості, про що свідчить довідка №32 від 28.01.2014р., в якій зазначається дебіторська заборгованість відповідача за надання санаторно-курортних послуг станом на 16.01.2014р. у сумі 681 674,00грн., станом на 28.01.2014р. становить 663 964, 00 грн.
28.01.2014р. Позивач остоточно просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 663 964, 00 грн.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.
Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 663 964, 00 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідач довів суду, що відповідно до умов договору, Міністерство соціальної політики України надіслало платіжне доручення від 09.01.2014р. №1 до Державної казначейської служби України. Однак, станом на 28.01.2014р. кошти не перераховані Державною казначейською службою України на рахунок Комунального підприємства «Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту «Дениші» (Позивача), з яких підстав Мінсоцполітики не відомо.
Відповідач зазначає, що для з'ясування причин затримки перерахунку коштів Мінсоцполітики потрібен час, тому в судовому засіданні 28.01.2014р. представник відповідача надав клопотання про залучення Державну казначейську службу України до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.
Розглянувши подане клопотання Відповідача в судовому засіданні, суд відмовляє у задоволенні заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну казначейську службу України, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийняті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Приймаючи до уваги, що за наведених вище обставин, рішення суду буде стосуватися вимог щодо стягнення заборгованості за господарським договором, сторонами якої Державна казначейська служба України не є і суду не доведено жодних мотивів яким чином рішення суду в даній частині може вплинути на права і обов'язки щодо однієї із сторін спору, суд не вбачає підстав для залучення до участі в розгляді справи Державну казначейську службу України.
За клопотанням Відповідача спір вирішено, відповідно до п. 3 ст.63 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11 червня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про закупівлю за державні кошти №13/73-ВТ.
Згідно з п. 1.1. Договору, Позивач зобов'язався у 2013р. надати санаторно-курортні путівки для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно із специфікацією, що зазначена в Додатку №1 до цього Договору у порядку, встановленому цим Договором, та надати відповідно за путівками послуги із санатрон-курортного лікування за відповідним профілем захворювання, а Відповідач зобов'язався оплатити надані санаторно-курортні путівки у порядку, за цінами та у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, ціна цього Договору становить 8 954 820, 00 грн. Оплата здійснюється частково за рахунок коштів Державного бюджету України та частково за рахунок доплати власних коштів громадян.
Згідно умов передбачених в Розділі 4 Договору, Позивач протягом п'яти робочих днів з моменту укладення цього Договору надає Відповідачу графік заїздів постраждалих громадян до санаторно-курортного закладу (-ів) Позивача залежно від типу путівок та відповідно до кількості путівок, що вказана у Додатку №1 до цього Договору. Позивач надає Відповідачу путівки посезонно (літо, осінь, зима) згідно із накладною: на літо - протягом п'яти робочих днів з моменту укладення Договору, на осінь - до п'ятого серпня 2013р., на зиму - до п'ятого листопада 2013р.
У відповідності з п. 4.3. Договору, Відповідач оплачує санаторно-курортні путівки після реєстрації цього Договору в органах державного казначейства по мірі надходження коштів протягом семи банківських днів з дня отримання від Позивача рахунку та накладної.
Судом встановлено, що Позивач виконав передбачені п. 5.3. Договору свої зобов'язання перед Відповідачем, надав графік заїздів громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за санаторно-курортними путівками, що підтверджується накладними №55 від 14.06.2013р. та № 72 від 05.08.2013р.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Спірний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач належним чином не виконав передбачені п. 5.1. Договору та ст. ст. 655, 692 ЦК України свої зобов'язання, внаслідок чого згідно довідки №32 від 28.01.2014р., дебіторська заборгованість відповідача за надання санаторно-курортних послуг станом на 28.01.2014р. становить 663 964, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 663 964, 00 грн. на підставі невиконання умов договору щодо вчасного та належного виконання своїх зобов'язань. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.
Заперечення Відповідача щодо невиконання своїх зобов'язань в зв'язку з діями третіх осіб - Державної казначейської служби України не приймаються судом до уваги з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 174 Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.
Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України майново -
господарські зобов'язання які виникають між суб'єктами
господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими
суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є
господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. З ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір,
який породив господарські зобов'язання які є обов'язковими для виконання
двома сторонами. Вказані зобов'язання повинні бути виконані відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, суду доведено, що між сторонами укладений належним чином договір, належним чином виникненні господарські зобов'язання Позивачем і невиконання господарських зобов'язань зі сторони відповідача, щодо яких останній не заперечує.
Факт виникнення зобов'язань за договором відповідач не оспорює, а лише заявляє про те, що він не може виконати свої зобов'язання в зв'язку з діями третьої особи - Державної казначейської служби України.
Суд погоджується з твердженням Позивача, що по-перше, з договору не виникає обов'язок третіх осіб виконати обов'язки за відповідача. По друге, відповідач не ставить питання та не доказує наявність форс-мажорних обставин які б перешкоджали йому виконати зобов'язання в зв'язку з діями третіх осіб. По третє, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що треті особи перешкоджають виконанню зобов'язань за договором. По четверте, відповідачем не надано суду доказів того, що відповідач приймав заходи впливу на третю особу (подача позову, претензій тощо) які б усунули перешкоди виконати відповідачем свої зобов'язання за договором.
За таких обставин позивачем доведено належне виконання своїх зобов'язань за договором, що не заперечується відповідачем, також позивачем доведено те, що сторона відповідача не виконала свої зобов'язань за договором, що також не заперечується відповідачем. В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, б. 8/10; Код 37567866) на користь Комунального підприємства «Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту «Дениші» (12422, с. Дениші, Житомирський район, Житомирська обл.; Код 05418448) суму боргу в розмірі 663 964, 00 грн. та судовий збір в розмірі 44 854, 60 грн.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 03.02.2014р.
Суддя І.І.Борисенко