04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" січня 2014 р. Справа№ 910/13447/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
за участю представників
від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. від 28.11.2013 року № 91/2013/11/28-3
від відповідача: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія Управління Персоналом" на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року
у справі № 910/13447/13 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія Управління Персоналом" (м. Київ)
про стягнення 709 694 грн. 29 коп.
До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Київенерго" з позовом до Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія Управління Персоналом" про стягнення з відповідача на користь позивача 663 722 грн. 30 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 1 750 грн. 56 коп. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, пені сумою 3 612 грн. 84 коп., 9 366 грн. 37 коп. річних.
Рішенням від 18.10.2013 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ „ВНЗ „МАУП" на користь ПАТ „Київенерго" 255 523 грн. 87 коп. боргу з спожиту активну електричну енергію, 1 750 грн. 56 коп. боргу за реактивну електричну енергію, 31 242 грн. 22 коп. пені, 9 366 грн. 37 коп., 3% річних, 3 612 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 14 193 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору. Припинив провадження у справі в частині стягнення 408 198 грн. 43 коп. боргу за спожиту електричну енергію.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського ПрАТ „ВНЗ „МАУП" звернулося до апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року № 910/13447/13 в частині нарахування пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року відповідачу було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/13447/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року склад судової колегії змінювався.
В судове засідання 30.01.2014 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та тмісце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
23.06.2003 року Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго" (постачальник) та Міжрегіональна академія управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (споживач) уклали договір на постачання електричної енергії № 2083109/2445, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача, згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
П. 1 Додатку № 2 до договору від 23.06.2003 року № 20831009 визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 28 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, в розмірі 35%; до 06 числа розрахункового місяця - 35%, до 15 числа розрахункового місяця - 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з договором.
Згідно з п. 2.2 Додатку № 2 до договору від 23.06.2003 року № 20831009 остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного рахунку за поточний розрахунковий період позивачем мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
На виконання умов договору від 23.06.2003 року № 20831009 позивачем поставлено відповідачу у період з 01.07.2012 року по 01.06.2013 року активну електричну енергію загальною вартістю 1 496 458 грн. 58 коп. та нараховано плату за перетікання реактивної електричної енергії у сумі 10 090 грн. 51 коп. що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та звітами про спожиту активну електричну енергію та за перетікання реактивної електричної енергії.
В порушення умов договору від 23.06.2003 року № 20831009 вартість використаної активної електричної енергії та плата за перетікання реактивної електричної енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору та не в повному обсязі.
Станом на 01.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за використану активну електричну енергію становить 663 722 грн. 30 коп. та за перетікання реактивної електричної енергії - 1 750 грн. 56 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період липня - вересня 2013 року було сплачено позивачу 408 198 грн. 43 коп. в рахунок оплати вартості спожитої на підставі договору від 23.06.2003 року № 2083109 активної електричної енергії, а тому місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині позову на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 23.06.2003 року № 2083109 про постачання електричної енергії у сумі 255 523 грн. 87 коп. за спожиту активну електричну енергію та у сумі 1 750 грн. 56 коп. за перетікання реактивної електричної енергії, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п. 4.2.1 договору від 23.06.2003 року № 2083109 сторони узгодили, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а тому він не може погодитися з позицією суду щодо правильності нарахування пені.
Свого розрахунку пені суду відповідач не подав.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 31 242 грн. 22 коп., оскільки вона розрахована з подвійної облікової ставки НБУ, а не ставки що зазначена у договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні витрати, нараховані за період з липня 2012 року по травень 2013 року, у розмірі - 3 612 грн. 84 коп. та 3% річних, нараховані за період з 01.07.2012 року по 01.06.2013 року, у розмірі 9 366 грн. 37 коп.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія Управління Персоналом" на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року по справі № 910/13447/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року по справі № 910/13447/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/13447/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано___3.02.2014 р.__
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді І.А. Іоннікова
А.Г. Майданевич