Справа: № 701/147/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Калієвський І.Д. Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Пилипенко О.Є.,
при секретарі Артюхіній М.А.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу та оскарження дій державного виконавця, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу та оскарження дій державного виконавця.
Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не виконано вимоги державного виконавця про добровільне виконання судового рішення з поважних причин, у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до позивача 25.12.2012 року надійшла постанова головного державного виконавця Бондаренко М.М. відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області від 17.12.2012 року (вих. № 13565/03-01-30) про накладення штрафу на боржника (управління) за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 35202461 примусового виконання виконавчого листа № 2312/1341/2012, виданого 29.10.2012 року Маньківським районним судом Черкаської області.
29.01.2013 року позивачу надійшла постанова головного державного виконавця Бондаренко М.М. відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області від 08.01.2013 року про накладення штрафу в подвійному розмірі 1360 грн., на боржника (управління) за невиконання рішення суду та ігнорування вимог державного виконавця від 17.12.2012 року, по виконавчому провадженню № 35202461 примусового виконання виконавчого листа № 2312/1341/2012, виданого 29.10.2012 року Маньківським районним судом Черкаської області.
У зв'язку з цим, позивач просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Бондаренко М.М. відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області від 08.01.2013 року про накладення штрафу в подвійному розмірі 1360 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем на підставі та у спосіб повноважень, визначених Законом винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 1 360 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. № 606 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон України № 606) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Стаття 75 вказаного Закону передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Статтею 89 Закону № 606 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють виконання у добровільному порядку рішення суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, доказів невиконання позивачем виконавчого листа від 29.10.2012 року №2312/1341/2012, у зв'язку з наявністю поважних причин позивачем не надано, доказів в обґрунтування поважності причин невиконання не наведено ні в ході виконавчого провадження, ні в ході судового розгляду справи.
Як зазначає апелянт, винятковим випадком невиконання рішення суду в добровільному порядку, на думку позивача, є відсутність державного асигнування.
Так, Європейським Судом з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.
Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність державного асигнування не є поважною причиною для невиконання пенсійним органом рішення суду, що набрало законної сили.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалах від 17.12.13р. у справі №К/9991/4996/12, від 24.10.13р. у справі №К/9991/6432/12, від 12.12.13р. у справі №К/9991/9003/12.
Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалене іменем України є обов'язковим до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи ту обставину, що постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, встановлена законність постанови державного виконавця від 17.12.2012 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду, то і законність постанови головного державного виконавця Бондаренко М.М. відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області від 08.01.2013 року про накладення штрафу в подвійному розмірі 1360 грн., на боржника (позивача) за невиконання рішення суду та ігнорування вимог державного виконавця від 17.12.2012 року, по виконавчому провадженню № 35202461 примусового виконання виконавчого листа № 2312/1341/2012, виданого 29.10.2012 року Маньківським районним судом Черкаської області в суду сумнівів не викликає, а дії державного виконавця при її винесенні є правомірними та такими, що відповідають нормам діючого законодавства.
За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про порушення судом вимог закону, та, як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
О.Є.Пилипенко
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.