21 січня 2014 р.Справа № 820/7717/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/7717/13-а
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Cкасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0006881702 від 23.08.2013 р.
ДПІ Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що
відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ "Промтехноопт" у грудні 2010 року, за результатами якої складено акт № 259/20-31-17-02-09/НОМЕР_1 від 09.08.2013 р. (а.с. 8-13).
За висновками акту перевірки позивачем порушено:
ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Промтехноопт";
п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит в податкових деклараціях у грудні 2010р. на суму - 8 333,33 грн.
23.08.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006881702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на 8333,00 грн. (а.с. 7).
Підставою збільшення позивачу податкових зобов'язань є висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Промтехноопт".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру діяльності позивача, а відтак і про порушення ним вимог законодавства при формуванні податкового кредиту, є безпідставними, тому податкове повідомлення-рішення, підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 01.12.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) і ТОВ "Промтехноопт" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав дизельне паливо та запчастини для вантажного автотранспорту (редуктори для ремонту мостів цих автомобілів)(а.с. 191-192).
На підтвердження виконання угоди позивачем як до податкової перевірки, так і до суду надано копії податкових накладних, специфікацій до угоди, видаткових накладних (а.с. 16,19, 193,194).
Продаж дизельного палива здійснено сторонами шляхом видачі продавцем покупцю паливних талонів у кількості 55 штук загальним номіналом 2610 літрів, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 195).
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Пунктом 10.3.3 вказаної Інструкції передбачений порядок відпуску нафтопродуктів за талонами.
З наданих до суду письмових пояснень позивача вбачається, що за вказаними талонами заправка автомобілів здійснювалась водіями в мережі заправних станціях "Калина" з метою економії витрат на доставку спеціалізованим транспортом дизельного палива, його схоронності та з метою контролю з боку позивача витрат та використання дизельного палива водіями.
Розрахунок за отримані ТМЦ позивачем проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 14).
Суми податку на додану вартість з ціни товару позивачем віднесено на податковий кредит грудня 2010 р. (а.с. 110-111).
Дизельне паливо використано позивачем для заправки автомобілів МАN 24362, держ. номера НОМЕР_2, та КАМАЗ-5320, держ. номера НОМЕР_3, які належать позивачу на праві власності, що підтверджується листом ДАІ від 10.10.2013 р. (а.с. 155).
Факт використання підтверджується договором на здійснення транспортних послуг, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, картками обліку витрат дизельного палива за грудень 2010 року (а.с. 24-57, 202).
Доводи апеляційної скарги щодо наявності помилки в ТТН в частині зазначення державного номеру вантажного авто, яким здійснено перевезення, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту використання палива, тому яка вказаний недолік є технічним і виправлений позивачем, про що повідомлено контрагента (а.с. 150).
Доводи апелянта, що талони позивачем придбано для заправки на АЗС, з підстави чого первинні документи не підтверджують реальності угоди, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як факт передачі товару (у вигляді номінальних талонів), факт оплати, та наступне використання талонів відповідачем мне спростовано.
Також судом встановлено, що позивачем придбані у ТОВ « Промтехноопт» редуктори, які використані для ремонту мостів вантажного авто МАN 24362, держ. номера НОМЕР_2, що вбачається з дефектної відомості, і підтверджується актом прийняття виконаних робіт (внутрішнім) (а.с. 153-154, 199-201, 203).
Відповідно п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення ПДВ, сплаченого в ціні поставки, до додаткового кредиту є факт придбання товарів із метою використання в господарській діяльності, та за наявності належно оформлених податкових накладних.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання.
Колегія суддів зазначає, що як до податкової перевірки, так і до суду позивачем надано первинні документи по спірним господарським операціям.
Надані первинні документі та податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.
З наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.
Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності у натурі ТМЦ, а так само використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів (послуг) з напрямом господарської діяльності. Відповідачем також не спростовано наявності у позивача матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, інших умов, необхідних для виконання угоди поставки.
На момент вчинення господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ « Промтехноопт» були платниками податку на додану вартість.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.
Посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 20.04.2011 р. № 721/23-03-5/37092055», як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди в зв'язку з тим, що за висновками акту перевірки ТОВ "Промтехноопт" договори, укладені позивачем з вказаним контрагентом містять ознаки нікчемності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.(а.с. 83-109)
Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Доводи податкового органу щодо відсутності документального підтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання до вигодонабувача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки застосовуються індивідуально, саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Як встановлено судовим розглядом, позивачем виконані умови договір, придбаний товар використано в господарській діяльності.
За таких умов, позивач, маючи від постачальника належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.
Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не спростовує реальності операцій поставки товарів позивачу тому як в межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагента позивача не досліджено можливість залучення останнім трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення поставок товарів позивачу.
Посилання відповідача на відсутність контрагента позивача за місцем реєстрації, колегія суддів вважає таким що не впливає на правильність висновків суду, тому як вказана обставина встановлена при здійснені податкового контролю ТОВ «Промтехноопт» в березні 2011 р., тоді як поставки ТМЦ на користь позивача здійснено у грудні 2010 р.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правовідносини з приводу нікчемності правочинів, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не надано судового рішення, що набуло законної сили, яким договір між позивачем та контрагентом визнано недійсним, або вироку, яким співробітників позивача або його контрагента притягнуто до кримінальної відповідальності за порушення встановлених законодавством правил ведення підприємництва.
Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку правочинам як нікчемним, фіктивним, удаваним, та пов'язувати з цим відповідальність (негативні фінансові наслідки) для платника.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/7717/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.