28 січня 2014 р. Справа № 820/7475/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Серпутько А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/7475/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому після уточнення позовних вимог, просила:
- скасувати рішення №4499807 від 29.07.2013р. державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Кобиляцької А.А. про відмову у державній реєстрації її права спільної сумісної власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1;
- зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва від 14.01.1994р. про право власності на житло, видане Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду та видати витяг про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. позов задоволено частково.
Скасовано рішення №4499807 від 29.07.2013р. державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про відмову у державній реєстрації за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 17,21грн.
ОСОБА_1 (далі позивач) не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ст.319 ЦК України, норм Європейської Конвенції від 04.11.1950р. « Про захист прав людини і основоположних свобод», просила скасувати судове рішення в частині відмови в позові, та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається, що захист її прав є неповним без зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію за нею права власності на частину майна , що перебуває у спільній власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ст..15,19,24 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не відповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів , вислухав суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст..195 КАС України справа розглядається в межах апеляційних скарг.
Судом встановлено, що в Держаному реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію на праві спільної власності за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва від 14.01.1994р. про право власності на житло, видане Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. (а.с.77-85)
30.10.1999р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір, за яким останній передав до спільної сумісної власності 1/4 частину кв.АДРЕСА_1, що належала йому на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва від 14.01.1994р. про право власності на житло. (.а.с.10)
Факт проживання ОСОБА_1 однією сім'ю з ОСОБА_8 встановлено рішенням Барвинківського райсуду Харківської області від 15.03.2012р. (а.с.7)
Також рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2013р. визнано дійсним договір ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 30.10.1999р. про визнання майна спільним, та визнано 1/4 частину АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8-9)
16.07.2013 року позивачка звернулася до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності на нерухоме майно квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1.
До заяви додала рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2013р., паспорт, ідентифікацій код, квитанцію про оплату послуг реєстрації, що вбачається з реєстраційної справи. (а.с.66-76)
Державним реєстратором витребувана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек та заборон відчуження, та з'ясовано, що за ОСОБА_8 право власності на спірне майно не зареєстровано.(а.с.77-87)
29.07.2013 року відповідачем прийнято рішенням №4499807 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, та не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також в рішенні зазначено,що згідно наданого рішення суду від 01.07.2013р. у заявника не виникає прав, що підлягають реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також роз'яснено, що реєстрація прав на майно, що є у спільній сумісній власності на підставі належних документів , проводиться за заявою усіх співвласників. (а.с.89)
Задовольняючи позов в частині скасування рішення про відмову в державній реєстрації права на нерухоме майно суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно ст. 8 Закону № 1952-ІУ орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Згідно ст.9 Закону№ 1952-ІУ , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
Згідно п.4 ст.15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству та поданим документам.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 1952-IV та п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно п.7 ст.16 Закону№ 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності , володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судове рішення є підставою для реєстрації права власності, проте надане ОСОБА_1 рішення Київського районного суду від 01.07.2013р. не підтверджує факту виникнення права у позивача на квартиру в цілому або на конкретно визначену частку квартири, а лише встановлює права спільної сумісної власності.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що заяву до реєстратора подано лише ОСОБА_1, проте як вимога щодо здійснення реєстрації як в заяві, так і в позові заявлена і щодо ОСОБА_8, заяву від інших співвласників, зокрема ОСОБА_8 до реєстраційного органу подано не було.
Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо безпідставного взяття судом першої інстанції до уваги ухвали Київського районного суду м. Харкова від 18.09.2013р. про роз'яснення судового рішення від 01.07.2013р., тому як зазначений документ не надавався реєстратору, а також виник після прийняття ним рішення про відмову в здійснені реєстраційних дій.
Відповідно до п.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державний реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень прийнято правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а тому в позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено неправомірних дій державного реєстратора не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації за позивачем права власності, а тому апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/7475/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Повний текст постанови виготовлений 03.02.2014 р.