10.1
Іменем України
04 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/213/14
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовим санкціям в сумі 340,00 грн., -
15 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовим санкціям в сумі 340,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
В порушення зазначених вимог, відповідачем не подано до УПФУ в Станично-Луганському районі, у встановлений термін звіти за формою «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2007, 2008 звітні роки.
У зв'язку з чим, начальником управління 31.07.2013 прийнято рішення № 107, 108 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності у розмірі 170,00 гривень за кожний рік. Рішення до теперішнього часу не оскаржені, фінансові санкції не сплачені.
14 листопада 2013 року позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф-212 від 07.10.2013, яку останнім отримано та у встановлено законодавством порядку не оскаржено. Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати фінансових санкцій становить 340,00грн.
Відповідно до п.7 Розділу VII Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяв на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в Станично-Луганському районі заборгованість по фінансовим санкціям у розмірі 340,00грн.
Ухвалою суду від 17 січня 2014 року справу призначено до розгляду у скороченому провадженні.
Відповідачу запропоновано у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову.
23 січня 2014 року відповідач отримав ухвалу суду про відкриття скороченого провадження, ані заперечення, ані відзиву на позовну заяву на надійшло від відповідача на адресу суду (а.с.20).
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області (а.с.6).
Згідно із актами УПФУ в Станично-Луганському Луганської області від 14.05.2013 відповідач не подав до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України звіти за формою «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2007, 2008 звітні роки, при терміні формування та подання звіту до органів ПФУ один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом (а.с.10,12).
14 травня 2013 року Пенсійним фондом прийнято рішення № 107, № 108 про застосування фінансових у загальному розмірі 340,00 грн. за неподання розрахунку сум страхових внесків за 2007, 2008 роки у строки, визначені законодавством (а.с.9, 11).
Рішення направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням та отримано останнім 18.05.2013, що підтверджено підписом про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.13).
Також, 07.10.2013 УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-212, у якій зазначено про несплату штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. (а.с.7).
Вимогу про сплату боргу отримано відповідачем 16.11.2013, що підтверджено підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8).
Згідно картки особового рахунку за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. (а.с.14).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
За період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058).
Зазначеним законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п.5 ч.9 ст.106 Закону України № 1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону України № 2464), що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часті, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що УПФУ в Станично-Луганському районі протиправно винесло рішення від 14.05.2013 № 107 та № 108 про застосування до відповідача фінансові санкції за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2007 та 2008 роки на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України № 1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України № 2464 і не вже діяла на дату прийняття позивачем рішень про застосування фінансових санкцій.
Правову позицію щодо застосування абз.5 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» висловлено Верховним судом України у постанові від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Особи 9 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На думку суду, протиправність рішень позивача від 14.05.2013 № 107 та № 108 про застосування до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2007 та 2008 роки у загальному розмірі 340,00 грн. обумовлює необхідність відмови УПФУ в Станично-Луганському районі у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, застосованих такими рішеннями.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовим санкціям в сумі 340,00 грн., - відмовити повністю.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя К.Ю. Широка