Справа № 22-ц/793/261/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 45 Кухаренку О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
22 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демченко В. А.
суддів Подорога В. М. , Бородійчук В. Г.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради Черкаської області, ОСОБА_6 про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права, -
Позивач ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом до Ватутінської міської ради Черкаської області, ОСОБА_6 про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права.
Свої вимоги мотивував тим, що 17 лютого 2006 року успадкував від свого батька ОСОБА_8 садибу, яка знаходиться в м. Ватутіне, Черкаської області, і яка розміщена на земельній ділянці площею 1300 м. кв., та складається із двох окремих ділянок сполучених стежкою, що підтверджується листом головного управління Держкомзему у Черкаській області № Б-465/6-7-21 від 23.12.2009 року.
Враховуючи те, що Ватутінська міська рада Черкаської області не визнавала його права на користування земельною ділянкою в тих нормах і межах, що користувався попередній власник будинку, перешкоджала його реалізації права користування, тому він вимушений був звернутись до Ватутінського міського суду із позовною заявою про визнання права користування земельною ділянкою садиби по АДРЕСА_1 у м. Ватутіне.
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 24.07.2009 року за ним визнано було право користування земельною ділянкою площею 1300 м. кв., біля будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому рішенням Ватутінської міської ради № 54 - 10/У від 04.11.2009 року йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1300 м. кв., із якої 1000 м. кв. для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 300 м. кв. - для ведення особистого селянського господарства.
Однак, як виявилося, реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок в зазначених вище межах і розмірах він не може, оскільки як стало відомо з листа головного управління Держкомзему у Черкаській області від 23.12.2009 року дізнався, що громадянин ОСОБА_6 на підставі рішення Ватутінської міської ради № 14 - 9/5 від 28.04.2007 року отримав державні акти на земельні ділянки загальною площею 252 м. кв., за адресою АДРЕСА_2, в тому числі ділянку та стежку до неї, якими спочатку користувався позивач, а також стало відомо про отримання на ці земельні ділянки ОСОБА_6, державних актів ЯЕ №138634, ЯЕ № 138635, хоча згоди як власник сусідньої земельної ділянки він від позивача не отримував і на момент видачі державних актів існував земельний спір між власниками садиб по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 стосовно частини земельної ділянки та стежки, яку використовували власники садиби АДРЕСА_1 розглядався земельною комісією Ватутінської міської ради 16.01.2006 року та 28.11.2006 року. Результати розгляду якого йому Ватутінська міська рада не надала і на його думку міська рада під час вирішення земельного спору між власниками зазначених садиб стосовно права на земельну ділянку діяла упереджено та надала необґрунтовані переваги власнику садиби АДРЕСА_2, а саме: без повідомлення його, як учасника даного земельного спору вирішила його надавши у приватну власність ОСОБА_6 спірну земельну ділянку рішенням № 14 - 9/У від 28.04.2007 року, а при цьому йому надала рішення № 21 - ЗЗ/У від 16.11.2007 року, яким рекомендує це спірне питання вирішити в судовому порядку і в подальшому приймає рішення № 34/38 - 1 від 26.01.2006 року про відміну неіснуючого рішення, невідомої міської ради № 81 від 18.02.1998 року про надання в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 невідомого населеного пункту, площею 1300 м. кв., ОСОБА_8, таким чином порушивши порядок вирішення земельних спорів встановлений ст. 159 ЗК України, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок встановлений ст. 118 ЗК України та ст. 78 ЗК України та порушила ч.2 ст.1 4 , ч.2 ст.19, ч. 1,2 ст. 24 Конституції України.
А тому, посилаючись на вищезазначені порушення закону та вимоги ст. 152 ЗК України, п.2 ст.21 ЦК України, Закон України « Про місцеве самоврядування в Україні» позивач просив суд відновити стан земельної ділянки садиби за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1300 м. кв., який існував до порушення права шляхом визнання незаконним та скасування рішення Ватутінської міської ради № 14 - 9N від 28.04.2007 року в частині затвердження технічної документації по підготовці державних актів на земельні ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 Черкаської області загальною площею 1252 м. кв., та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок по АДРЕСА_2 Черкаської області загальною площею 1252 м.кв., (1000 м. кв. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 252 м. кв., для ведення особистого селянського господарства), відновити стан земельних ділянок садиби за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1300 м. кв., який існував до порушення права шляхом визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки: ЯЕ № 138634, ЯЕ № 138635 садиби по АДРЕСА_2, Черкаської області, виданих на ім'я ОСОБА_6.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9, подала заяву про уточнення та збільшення позовних вимог та просила скасувати рішення Ватутінської міської ради №10-1 0/у від 21.12.2006 року «Про ліквідацію закріпленої стежки між земельними ділянками», скасувати рішення Ватутінської міської рада № 14-9/у від 28.04.07 року в частині затвердження технічної документації по підготовці державних актів на земельні ділянки ОСОБА_6 по вул. АДРЕСА_2. загальною площею - 1 252 м. кв., та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок по АДРЕСА_2 загальною площею 1252 м. кв. (1000 кв. м. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 252 м. кв. для ведення особистого селянського господарства), визнати незаконними, та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки: ЯЕ № 138634, ЯЕ № 138635 по АДРЕСА_2, виданих на ім'я ОСОБА_6, зобов'язати Ватутінську міську раду виготовити свідоцтва на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 загальною площею 1300 кв. м., з них: свідоцтва на земельну ділянку -1000 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та державний акт на земельну ділянку 300 м. кв. для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_6 усунути всі перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_7, шляхом встановлення паркану, який існував до порушення прав позивача, винести окрему ухвалу суду та направити її прокурору у зв'язку з виявленими порушеннями для вжиття заходів прокурорського реагування на порушення прав ОСОБА_7
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року позов ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради Черкаської області, ОСОБА_6 про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Ватутінської міської ради № 10-10/v «Про ліквідацію закріпленої стежки між земельними ділянками», визнано протиправним та скасовано рішення Ватутінської міської ради № 14-9/v від 28.04.2007 року в частині затвердження технічної документації, щодо надання земельної ділянки у власність на земельні ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 загальною площею - 1252 м. кв. та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок по АДРЕСА_2 загальною площею - 1252 м. кв. ( 1000 кв. м. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 252 м. кв. для ведення особистого селянського господарства ), визнано недійсними Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_6, від 10.08.2007 року серії ЯЕ № 138634 на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2, визнано недійсними Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_6, від 10.08.2007 року серії ЯЕ № 138635 на земельну ділянку загальною площею 0,0252 га для ведення особистого селянського господарства, АДРЕСА_2, скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯЕ № 138634 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_6, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010777600057, скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯЕ № 138635 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_6, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010777600058.
В задоволенні решти позовних вимог, а також у винесенні судом окремої ухвали на дії Ватутінської міської ради Черкаської області відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає його незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін з наступних підстав.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що на підставі рішення Ватутінської міської ради № 14-9/v від 28.04.2007 року було затверджена технічна документація та передано безоплатно внаслідок приватизації земельні ділянки, ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 загальною площею - 1252 м. кв. ( 1000 кв. м. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 252 м. кв. для ведення особистого селянського господарства)( а. с. 9. Т. 1).
На підставі даного рішення був виготовлений на ім'я ОСОБА_6 Державний акт на право приватної власності на землю від 10.08.2007 року серії ЯЕ № 138634 на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована АДРЕСА_2 та Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений від 10.08.2007 року серії ЯЕ № 138635 на земельну ділянку загальною площею 0,0252 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 (а. с. 53-55 т. 1).
До даних земельних ділянок увійшла земельна ділянка, що була вилучена рішенням Ватутінської міської ради № 10-10/v «Про ліквідацію закріпленої стежки між земельними ділянками» і якою фактично користувався ОСОБА_8, а після його смерті його син ОСОБА_7, на що вказують, як дані листа Головного управління Держкомзему у Черкаській обл. № Б-465/6-7-21 від 23.12.2009 року, де зазначено, що громадянин ОСОБА_6 на підставі рішення Ватутінської міської ради № 14-9/5 від 28.04.07 року отримав державні акти на земельні ділянки загальною пл. 1 252 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 Черкаської області, яка складається з частини земельної ділянки, що була вилучена у нього, а саме (доділ) і стежку, якою він користувався, а Державні акти на праві власності ОСОБА_6 на земельні ділянки, були зареєстровані та видані ЯЕ№ 138634, ЯЕ№ 138635. (а. с. 11,12 Т. 1 ). А, також, про таке вилучення (доділ) на підставі вищевказаного рішення, вказує відповідь, що надійшла до суду від відділу держземагенства у м. Ватутіному Черкаської області.
Власником будинку по АДРЕСА_3, земельні ділянки якого межують з земельними ділянками АДРЕСА_2 був ОСОБА_8, який за життя користувався земельною ділянкою площею 1300 кв. м, яка була за ним закріплена згідно земельно - шнурової книги колгоспу ім. Ватутіна с. Юрківка, Звенигородського району ,Черкаської області за 1964-1972рік, 1973-1985 рік, де чітко вказано, що у ОСОБА_8 було в користуванні 0,13 га землі, що підтверджують копії з земельно - шнурової книги (а.с. 137-140 т. 1 ).
А після його смерті 17.02.2006 року нотаріусом ОСОБА_11 Ватутінської міської державної нотаріальної контори було посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за законом, де спадкоємець ОСОБА_7 прийняв спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 1300 кв. м. (а. с.8 т. 1 ).
Для реалізації права на дану земельну ділянку позивач починаючи з 2006 року звертався неодноразово до Ватутінської міської ради з заявами, в яких просив передати йому безоплатно у власність земельну ділянку площею 1300 кв. м., на якій розміщено домоволодіння, яке він отримав у спадок від свого батька, а саме заявою від 28.02.2006 року (а.с.139 т. 1), заявою від 06.05.06 року (а.с.32 т. 1), заявою від 20.11.2006 року, заявою від 01.12.2006 року (а.с.174 т. 1 ), заявою від 30.10.2009 року (а. с.154 т.1).
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 24.07.2009 року визнано за позивачем ОСОБА_7 право користування земельною ділянкою будинковолодіння площею 1300 м. кв., яка розміщена за вищевказаною адресою та визнано незаконним рішення Ватутінської міської ради №14-13/У від 28.04.06 р та № 21-33/ V від 16.11.07 року (а.с. 9,46,47 т. 1 ).
Дане рішення вступило в законну силу і тому ці обставини у відповідності до вимог ст. 61 ч.2 ЦПК України не потребують доказування.
Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до органу місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування розглядає дане клопотання на протязі одного місяця і надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведеної земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Розроблений проект, щодо відведення земельної ділянки, подається до комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Дана комісія протягом трьох тижнів надає свій висновок щодо погодження або відмови у його погодженні. Після чого орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Судом першої інстанції встановлено, що набуття права власності позивачем шляхом прийняття спадкового майна, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 1300 кв. м. (а.с.8 Т. 1 )., і в судовому порядку не спростовано, а тому відповідно до ст. 64 ЦПК України вказане свідоцтво є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмету доказування, а саме про користування попереднім власником будинку земельною ділянкою розміром 1300 кв. м., якою у відповідності до вимог ст. 1225 ЦК, зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, тобто позивач на законних підставах почав користуватись земельною ділянкою в розмірах, що належала попередньому власнику, що визнано судовим рішенням (а.с.9 т. 1 )
Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено ч. 1 ст. 116 ЗК України.
Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України, - недійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 р. № 6-14цс13).
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
А тому, у суд першої інстанції прийшов до обгрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Суд оцінив належність, допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині судового рішення. При встановленні фактичних обставин справи судом першої інстанції норми процесуального права не порушені. При ухваленні судового рішення правильно застосовані норми матеріального права у спірних правовідносинах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.
А тому, зважаючи на викладені положення законодавства та враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради Черкаської області, ОСОБА_6 про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права та ухвалено рішення при правильному застосуванні норм матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги є не обгрунтованими і вона не підлягає до задоволення, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень законодавства, а доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне нічим не підтверджено та не наведено підстави, передбачені ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307 , 308 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради Черкаської області, ОСОБА_6 про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення права - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :