Справа № 247/3513/13-к
24 січня 2014 року Торезький міський суд Донецької області
У складі головуючого судді ОСОБА_1
При секретарі ОСОБА_2
За участю прокурора ОСОБА_3
За участю потерпілого ОСОБА_4 .
За участю обвинувачених ОСОБА_5
Гайдукової ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Торезі кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сніжне Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, не одружений, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 11 серпня 2010 року Торезьким міським судом Донецької області за ст.. 122 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Тореза Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, одружена, не працює, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судима, останній раз:
- 28 липня 2011 року Торезьким міським судом Донецької області за с. 164 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт.
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України:
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , вчинили злочин на території міста Тореза за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , 03 квітня 2013 року приблизно о 10.30 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_9 знаходилися в районі дома АДРЕСА_2 , де також знаходилась раніше їм знайома ОСОБА_4 .. В вищевказаний час ОСОБА_5 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння підбігли к ОСОБА_4 , та з метою відкритого заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, стали наносити ОСОБА_4 множильні удари руками по плечам та рукам останньої, від чого ОСОБА_4 , втративши рівновагу, впала на землю, де ОСОБА_5 наніс їй один удар ногою в область підборіддя, а ОСОБА_9 нанесла декілька ударів правою рукою в область обличчя. Придушивши, таким чином, який-небудь опір з боку потерпілої, ОСОБА_5 переслідуючи вищевказану ціль з кишені, одягненої на ОСОБА_4 куртки, відкрито заволодів майном, яке належить останній, а саме грошима у сумі 22 гривні та мобільним телефоном «Самсунг Е-1081» вартістю 66 гривень 60 копійок, зі вставленою в нього сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 гривень, після чого ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли. У результаті злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження - осадження над лівою бровою, садно і синець підборіддя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та матеріальний збиток на загальну суму 98 гривень 60 копійок.
У пред'явленому обвинуваченні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 03 квітня 2013 року приблизно о 10.30 годині, він з ОСОБА_9 знаходилися в районі дома АДРЕСА_2 , разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 . Вони були в стані алкогольного сп'яніння. В цей час, він з ОСОБА_9 , підійшли до ОСОБА_4 , стали наносити потерпілій удари руками по плечам та рукам від чого вона впала на землю. В цей час, скориставшись станом потерпілої, достав з кишені її куртки гроши та мобільний телефон. Після чого вони з ОСОБА_11 зникли з місця скоєння злочину. У скоєному щиросердно розкаявся, просить суворо не карати і не позбавляти його волі.
У пред'явленому обвинуваченні обвинувачена ОСОБА_9 винною себе в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України визнала повністю та дала суду пояснення аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_5 , додавши, що провину визнає повністю та скоєному розкаялась.
Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винність ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого їм злочину підтверджується і іншими фактичними доказами справи, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності зі ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені право оспорювати ці фактичні обставини справи та розміру цивільного позову в апеляційному порядку.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи та розмір цивільного позову підтверджені наявними у справі доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини справи та розмір цивільного позову доведеними:
Вивчаючи особу винних, судом встановлено наступне: ОСОБА_5 раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не стоїть та за допомогою не звертався, за місцем мешкання характеризується негативно.
Обвинувачена ОСОБА_9 раніше неодноразово судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не стоїть та за допомогою не зверталась, за місцем мешкання характеризується негативно.
Сукупність доказів, що узгоджуються між собою дають суду підстави кваліфікувати дії ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за ст. 186 ч. 2 КК України - як відкрите викрадення чужого майна, - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При визначенні виду та розміру покарання суд бере до уваги, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 провину визнали повністю, розкаялись у скоєному як обставини які пом'якшують покарання, обтяжуючою обставиною є скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи ці обставини, ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи обвинувачених, раніше неодноразово судимі, за місцем мешкання характеризуються негативно, одна провину свою визнали повністю, претензій з боку потерпілої немає, в скоєному розкаялись, тому суд приходить до висновку, що виправлення обвинувачених можливо призначити не в максимальних межах, передбачених санкцією ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України, що буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,
ОСОБА_5 та ОСОБА_9 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити покарання відповідно кожному:
ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
ОСОБА_9 за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку ОДИН рік вони не вчинять нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;
- повідомляти органам кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_12