Кримінальне провадження № 703/368/14-к
1-кп/703/61/14
04 лютого 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
та обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі кримінальне провадження № 12014250230000062 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, а жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого,
- за ч. 2 ст. 263 КК України, з угодою про визнання винуватості від 22 січня 2014 року -
ОСОБА_4 в невстановлений день на початку січня 2014 року на узбіччі польової дороги, що неподалік АДРЕСА_2 , знайшов та привласнив предмет, який згідно висновку експерта № 1/59 від 14 січня 2014 року є холодною зброєю ударно-дробильної дії виготовлений саморобним способом - нунчака, який зберігаючи при собі, незаконно переніс до місця свого проживання, що по АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав, а 13 січня 2014 року близько 18 год. 10 хв. взявши вдома зазначений предмет незаконно носив його при собі по вул. Пушкіна в с. Мельниківка де біля будинку №1 був затриманий працівниками міліції.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч. 2 ст. 263 КК України.
22 січня 2014 року під час досудового розслідування між прокурором і підозрюваним було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої підозрюваний беззаперечно визнав вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Згідно положень ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого визнав свою вину ОСОБА_4 кваліфікується, як злочин середньої тяжкості. Шкоду внаслідок вчинення зазначеного злочину було завдано лише суспільним інтересам, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, у даному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.
Угода про визнання винуватості від 22 січня 2014 року, укладена між прокурором ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, з одного боку та підозрюваним ОСОБА_4 з іншого. Підозрюваний повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, зобов'язався виконувати обов'язки, покладені на нього вироком суду та сплатити процесуальні витрати на проведення експертизи. Сторони погодились на призначення покарання в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 263 КК України, за якою обвинувачений притягується до відповідальності, у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Підозрюваному роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотання про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз'яснено наслідки невиконання угоди.
Судом роз'яснено ОСОБА_4 наслідки укладення та невиконання угоди, характер обвинувачення та конкретну міру покарання, погоджену сторонами угоди. Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи всі умови та наслідки укладеної угоди, просив її затвердити, при цьому добровільність його позиції не викликала сумніву.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КПК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 195 грн. 60 коп. відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд, -
Угоду про визнання винуватості, укладену 22 січня 2014 року у кримінальному провадженні № 12014250230000062 - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави 195 грн. 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Речові докази, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області : нунчаки - знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1