[1]
29 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
- головуючого судді ОСОБА_1
- суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
- при секретарі ОСОБА_4
- за участю прокурора ОСОБА_5
- обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12013110070001148 за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року, згідно з яким -
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бишкінь Лебединського району Сумської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: Подільським районним судом м. Києва 21.01.2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три років позбавлення волі з встановленням іспитового строку два роки на підставі ст. 75 КК України,
- засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, ОСОБА_6 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, -
Згідно з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 10.02.2013 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, на перехресті вулиць Маршала Гречка - Сирецька в м. Києві, перебуваючи з ОСОБА_8 , зустрів свого знайомого ОСОБА_9 , з яким вирішив спільно вжити спиртні напої.
Цього ж дня, приблизно о 14 годині, під час спільного вживання спиртних напоїв, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 у ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , побачивши у ОСОБА_9 його мобільний телефон «Нокіа С-2», вартістю 850 грн., в якому знаходилась мікро-СІМ картка електронної пам'яті 2 Гб, вартістю 70 грн., СІМ картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 грн., на рахунку якої грошей не було та СІМ картка мобільного оператору «Діджус», вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходились кошти у сумі 10 грн., попросив у останнього вказаний мобільний телефон, щоб послухати музику, на що потерпілий погодився та надав свій телефон.
В подальшому, приблизно о 14 годині 15 хвилин, перебуваючи біля парадного вказаного будинку, коли ОСОБА_9 почав просити ОСОБА_6 просити повернути йому майно, обвинувачений відмовив потерпілому. Коли ОСОБА_9 намагався повернути себе своє майно, хватаючи ОСОБА_6 , за одяг, у останнього виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення вказаного мобільного телефону за допомогою насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений з метою протидії опору ОСОБА_9 один раз вдарив його кулаком по голові, від чого потерпілий впав на землю, таким чином завдавши останньому фізичного болю.
Після цього, відкрито заволодівши вказаним майном потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, а викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 960 грн.
В апеляції з доповненнями до неї прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, посилаючись на неправильну юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого та неправильне застосування кримінального закону, просить постановлений вирок судом першої інстанції відносно ОСОБА_6 в частині кваліфікації дій обвинуваченого та покарання скасувати та постановити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України як такі, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, та за цим кримінальним законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.
В обґрунтування своїх доводів прокурор вказує на те, що суд першої інстанції, незважаючи на те, що така підозра ОСОБА_6 була оголошена, помилково не кваліфікував злочинні дії обвинуваченого за ознакою «повторності».
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував проти апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались судом за його згодою та інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_6 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду.
Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи, відповідно до яких ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим вироком Подільського районного суду м. Києва від 21.01.2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, знову, під час іспитового строку, вчинив новий злочин, який визначив у вироку як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, суд першої інстанції при юридичній кваліфікації дій обвинуваченого припустився помилки та не вказав усі кваліфікуючі ознаки злочинних діянь ОСОБА_6 , за якими були кваліфіковані дії обвинуваченого, а саме: без будь-якої належної мотивації виключив з кваліфікації дій ОСОБА_6 таку ознаку, як «вчинення злочину повторно», хоча така ознака дій ОСОБА_6 була оголошена йому у підозрі, від якої він захищався та яку не заперечував, погодившись з кваліфікацією своїх дій органами досудового розслідування.
За таких обставин доводи апеляції прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню із скасуванням вироку суду першої інстанції в частині юридичної кваліфікації дій ОСОБА_6 та постановленням в цій частині нового вироку з підстав необхідності правильної кваліфікації дій обвинуваченого, а відтак і з призначенням покарання за новим кримінальним законом.
З огляду на наведене, колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вони носили умисний характер та виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, вчинив злочин, перебуваючи на іспитовому строку за вироком Подільського районного суду м. Києва від 21.01.2013 року.
Обставиною, що пом'якшують покарання, колегія суддів визнає щире каяття ОСОБА_6 , а обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, визначивши його у тих же розмірах, що і суд першої інстанції, щодо якого будь-яких заперечень не наведено і в апеляції прокурора.
Саме таке покарання відповідно до ст. 65 КК України колегія суддів визнає справедливим та необхідним для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,
Апеляцію заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року відносно ОСОБА_6 в частині кваліфікації дій обвинуваченого та покарання скасувати, постановивши новий вирок.
Кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 у виді тримання під вартою у Київському СІЗО до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року, щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а для обвинуваченого - у той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/4/2014 Категорія ст. 186 ч. 2 КК
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1