29 січня 2014 року Справа № 903/970/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Картере В.І.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Євсікова О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2013
у справі№903/970/13 господарського суду Волинської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Західінпромбанк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська інвестиційна група"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Кратенко Ю.О.; - відповідача Бондарук Ю.А.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 28.01.2014 №02-05/33 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Картере В.І., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Євсіков О.О.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.10.2013 у справі №903/970/13 (суддя Черняк Л.О.) припинено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінпромбанк" (надалі банк/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" (надалі відповідач/скаржник), третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська інвестиційна група" (надалі ТОВ "Волинська інвестиційна група"), про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 (судді: Мельник О.В., Розізнана І.В., Грязнов В.В.) вказану ухвалу скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Волинської області.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її доводів, просить оскаржувану постанову залишити без змін.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2007 між позивачем (банком) та ТОВ "Волинська інвестиційна група" (третя особа у справі/позичальник) був укладений кредитний договір №2108/07-612, відповідно до умов якого позивач надає позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом лінії (з урахуванням додаткового договору від 22.11.2007) у розмірі 600 000,00 доларів США. В забезпечення виконання ТОВ "Волинська інвестиційна група" умов кредитного договору, між сторонами був укладений договір іпотеки від 10.04.2008 за №424, предметом якого передача в іпотеку нерухомого майна - нежитлових будівель, а саме: частина приміщень 1-го поверху гуртожитку №2, а саме №№ приміщень з 1-41 по 1-54, з 1-57 по 1-61, загальною площею 271,3 кв.м, в спільному користуванні сходова 1-55 пл. 7,7 кв.м., тамбур 1-56 пл. 2,6кв.м.; частина приміщень 1-го поверху гуртожитку №2, а саме №№ приміщень з 2-1 по 2-22, загальною площею 55,2 кв.м.; частина приміщень 1-го поверху гуртожитку №2, а саме №№ приміщень 3-1 по 3-7 загальною площею 50,6 кв.м.; частина приміщень 1-го поверху гуртожитку №2, а саме №№ приміщень 4-1 по 4-8 загальною площею 78,5 кв.м. (надалі - спірне іпотечне майно); загальна площа гуртожитку №2 становить 2 416,4 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 3 (п. 3.2 договору іпотеки).
Даний спір про звернення стягнення на спірне іпотечне майно виник внаслідок невиконання ТОВ "Волинська інвестиційна група" умов кредитного договору №2108/07-612.
Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у даній справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України виходив з того, що, іпотечний договір 10.04.2008 за №424 містить третейське застереження щодо вирішення усіх спорів, пов'язаних із цим договором, його укладенням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін; якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у Постійно діючому третейському суді при Волинській міжрегіональній біржі (місцезнаходження: 43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15) згідно з регламентом даного третейського суду (п. 6.10. іпотечного договору). Отже, встановивши наявність в іпотечному договорі вказаного пункту, місцевий господарський суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даного спору третейським судом, визначеним сторонами у договорі.
Апеляційний господарський суд, не погодився із такими висновками суду першої інстанції, з підстав їх необґрунтованості, з чим не вбачає підстав не погодитися суд касаційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, п. 6. 5. договору сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться на вибір іпотекодержателя за рішенням господарського або третейського судів, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з умовами передбаченими розділом 7 цього договору.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, сторони іпотечного договору (позивач та відповідач), укладаючи іпотечний договір, в розділі 7, що має назву "Звернення стягнення на предмет іпотеки. Позасудове врегулювання. Управління предметом іпотеки", безпосередньо узгодили, що звернення стягнення іпотекодержателя (позивача) на предмет іпотеки та задоволення вимог може здійснюватись у будь-який спосіб, на вибір іпотекодержателя, у тому числі: - за рішенням суду, - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, - шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя …(п. 7.3. договору іпотеки).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
В листі Верховного Суду України від 11.02.2009 "Практика застосування судами Закону України "Про третейські суди" вказано, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд в розумінні ст. 33 Закону України "Про іпотеку" і на підставі рішення якого може здійснюватися стягнення на предмет іпотеки є державним судом, а не третейським, рішення яких не є актами правосуддя.
Крім того, згідно з приписами п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Вказані зміни до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (про заборону третейським судам розглядати справи щодо нерухомого майна) були внесені після укладення позивачем та відповідачем іпотечного договору, п. 6.10. та п. 6.5. якого, сторони визначили можливість вирішення спорів, що стосуються виконання цього договору третейським судом, водночас відповідно до ч. 4 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1258/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про третейські суди" якщо третейську угоду укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" №1076-VI і відповідно до цієї угоди на вирішення третейського суду було передано спір, який згідно зі змінами, внесеними Законом до статті 6 Закону України "Про третейські суди", не може бути розглянутий третейським судом, то така угода не позбавляє сторону чи сторони зазначеного спору права на звернення до господарського суду в установленому законом порядку з додержанням правил підвідомчості та підсудності справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно звернувся саме до господарського суду із даним позовом, діяв в межах закону, адже подібний спір (що стосується нерухомого майна) непідвідомчий третейському суду, на що не звернув уваги місцевий господарський суд, безпідставно припинивши провадження у даній справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.
Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, та не є підставами для скасування винесеної ним постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі №903/970/13 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Картере
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Євсіков