Справа: № 2-а-3774/11 Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
17 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 14.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 25.01.2011 року звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплат, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по даний час.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 14.02.2011 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити доплату до пенсії та недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 25.07.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України, зокрема ст. 6 Закону, згідно якої він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував доплату до пенсії та щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 14.02.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.І. Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О.Сорочко
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.