Номер провадження №11-кп/791/408 /13 Головуючий в І інстанції : Колєсніченко Т.Є.
Категорія: ч.1 ст.185 КК України Доповідач: Калініченко І.С.
2013 року грудня місяця 20 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого судді : Калініченка І.С.
Суддів: Непомнящої Н.О., Жили І.Е.
При секретарі: Спасибіній М.І.
З участю прокурора: Подоляка К.М.
Обвинуваченої : ОСОБА_1
Захисника-адвоката: ОСОБА_2
Потерпілої: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Подоляка К.М., який приймав участь в суді першої інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1,-
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Херсона, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, не судиму,
визнано невинною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України та виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні злочину.
Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відмінено.
В апеляції прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, вважає вирок суду незаконним та таким, який підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Приймаючи рішення щодо виправдання ОСОБА_1, суд послався на те, що відсутні свідки скоєння ОСОБА_1 вказаного інкримінованого їй кримінального правопорушення, долучені до матеріалів провадження документи не підтверджують її провину, а слідчі дії проведені з порушенням права обвинуваченої на захист. Під час судового розгляду судом безпідставно було відхилено клопотання прокурора щодо виклику та допиту у якості свідка слідчого СВ Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_4, яка могла б розповісти суду про обставини проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, яка вказувала на факт викрадення гаманця потерпілої. В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 підтвердили, що обвинувачена ОСОБА_1 бачила куди саме потерпіла клала свій гаманець, чим спростували пояснення обвинуваченої, що вона цього не бачила. Мотивуючи своє рішення щодо виправдання ОСОБА_1, суд послався на те, що відтворення обстановки та обставин події було проведено з порушенням права обвинуваченої на захист, оскільки слідча дія була проведена без участі захисника. Але суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 при проведенні вказаної слідчої дії відмовилася від участі захисника. Поняті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді пояснили, що при проведенні вказаної слідчої дії ОСОБА_1 самостійно вказувала на місце де знаходився гаманець, що вона взяла з гаманця близько 1042 грн. та поклала їх в свою сумочку , а гаманець залишила на зупинці громадського транспорту. Також вони пояснили, що ніякого тиску з боку працівників міліції або слідчого на ОСОБА_1 не було.
Крім того, згідно ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Так суд не зазначив з яких причин він не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину. Просить вирок суду скасувати, ухвалити обвинувальний вирок згідно якого визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Повторно дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляції, вислухавши думку прокурора про скасування вирок суду і ухвалення нового вироку; пояснення потерпілої, яка пояснила, що на ОСОБА_1 ніхто тиск не чинив, а чинили тиск на неї, та що обвинувачена їй гроші повернула; захисника та виправданої та її останнє слово в якому вона просила вирок суду залишити без змін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 29 квітня 2012 року о 13.00 годині, вона знаходячись в хірургічному відділенні Херсонської обласної клінічної лікарні розташованої по проспекту Ушакова, 67 в м. Херсоні, умисно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з поверхні полки, що знаходиться біля посту зазначеного відділення, таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: шкіряний гаманець чорного кольору вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1042 грн., банківські картки «Укрексімбанк» та «Приватбанк», чим спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1142 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд у вироку вказав на те, що критично відноситься до показів потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9. ОСОБА_8, свідків працівників хірургічного відділення ХОКЛ ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які обставин викрадення гаманця не бачили, такими ж суд визнав і показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_14, поняті при відтворенні обставин крадіжки, які на думку суду не підтвердили той факт, що ОСОБА_1 визнавала свою провину саме в крадіжці.
Суд вважає, що ця слідча дія проведена з порушенням права обвинуваченої на захист без захисника.
Згідно ст. 86 ч.І КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
На порушення вказаних вимог закону суд, визнаючи письмові докази недопустимими, не вказав, які саме статті КПК України були порушені при їх отриманні.
Судом не було враховано, що така слідча дія, як відтворення обстановки та обставин події від 14.06.2012 року (т. 1а.с. 65-72 ) була проведена з дотриманням вимог ст. 85,194,195 КПК України (ред.. 1960р.), де при проведенні вказаної слідчої дії ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомила, що вона вчинили крадіжку, самостійно вказувала на місце де знаходився гаманець, що вона взяла з гаманця близько 1042 грн. та поклала їх в свою сумочку, а гаманець залишила на зупинці громадського транспорту.
Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 при проведенні вказаної слідчої дії відмовилася від участі захисника і ця відмова була прийнята слідчим (т. 1а.с. 62-64 ).
Крім того, в судовому засіданні від 25.07.2012 року (а.с. 114) ОСОБА_1 свою вину у викрадені гаманця визнала повністю і давала визнавальні пояснення, які узгоджуються з її поясненнями при відтворення обстановки та обставин події.
Оскільки вказані докази отримані у порядку, встановленому КПК України, колегія суддів вважає їх допустимими та такими, що спростовують твердження ОСОБА_1 про її непричетність до вчинення вказаного злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження проведений неповно, і що висновки суду викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
При проведеному на підставі ст. 404 ч.З КПК України повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 винна в тому, що 29 квітня 2012 року о 13.00 годині, вона знаходячись в хірургічному відділенні Херсонської обласної клінічної лікарні розташованої по проспекту Ушакова, 67 в м. Херсоні, умисно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з поверхні полки, що знаходиться біля посту зазначеного відділення, таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: шкіряний гаманець чорного кольору вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1042 грн., банківські картки «Укрексімбанк» та «Приватбанк», чим спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1142 грн.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину підтверджується наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_3 послідовно пояснювала, що 29 квітня 2012 року о 13.00 годині, у неї в хірургічному відділенні Херсонської обласної клінічної лікарні були викрадені гроші і що вона підозрює ОСОБА_1.
Поняті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді пояснили, що ніякого тиску з боку працівників міліції або слідчого на ОСОБА_1 не було.
Ці показання потерпілої підтвердила свідок ОСОБА_5, яка пояснила, що вона дала потерпілій 1000 гривень, які за її думкою разом з гаманцем викрала ОСОБА_1
Злочинні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.І ст. 185 КК України, як умисне таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, колегія суддів розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинене.
При призначенні виду та міри покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винної, яка характеризується позитивно, не судима, обставини що пом'якшують покарання ОСОБА_1, колегія суддів визнає наявність у неї двох неповнолітніх дітей, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, обставин що обтяжують покарання - не встановлено. При таких обставинах, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в мінімальних межах санкції кримінального закону.
Таке покарання буде достатнім і необхідним для її виправлення і попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407,409-411,420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити вирок яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.І КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.).
Вирок можу бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді : (три підписи)