Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 124/7524/13-а
29.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Деменок С.В. ) від 16.12.13 у справі № 124/7524/13-а
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,95000)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни",
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 16.12.2013 заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення - задоволено.
Змінено порядок та спосіб виконання судового рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01.10.2009 року про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим, що виразилися у невиконанні вимог ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими ОСОБА_1 повинна бути підвищена пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язання Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 22 травня 2008 року.
Викладено резолютивну частину судового рішення наступним чином: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22.05.2008 року по 31.08.2011 року у сумі 3141,95 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції за заявою ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення (Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим помилково зазначило за заявою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ МЮУ в АРК) та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заяви позивача про зміну порядку і способу виконання рішення суду.
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, кошти пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України; сума доплати не виплачена через відсутність фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, управлінням проводиться щомісячне начислення суми, що підлягає виплаті за рішенням суду, у додаткову відомість виплати пенсії відповідного місяця; фактична виплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги згідно з рішенням суду стане можливою за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на виконання відповідної пенсійної програми.
В судове засідання, призначене на 29.01.2014 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с. 70-72).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Постановою Центрального районного суду від 01.10.2009 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій неправомірними, про зобов'язання нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу та її стягнення - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим, що виразилися у невиконанні вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими ОСОБА_1 повинна бути підвищена пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року.
Решту частину позовних вимог ОСОБА_1 залишено без задоволення (арк.с. 12-15).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12.08.2010 апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим відхилено; постанову Центрального районного суду від 01.10.2009 залишено без змін (арк.с. 26).
31.05.2011 позивач звернувся з заявою до Центрального районного суду про видачу виконавчого листа у справі № 2-а-2177/09 (арк.с. 27).
09.06.2011 позивач отримав виконавчий лист, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року (арк.с.36).
З довідки Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим №153513 від 11.12.2013 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим та отримує пенсію за віком у розмірі відповідно до виконавчого листа по справі №2-а-2177/09 від 01.10.2009 проведено нарахування надбавки як «Дитині війни» за період з 22.05.2008 року по 31.08.2011 у сумі 3141,95 грн. Зазначається про неможливість здійснення виплати донарахованої суми внаслідок відсутності бюджетних асигнувань для цього. За період з 01.09.2011 по 31.10.2011 надбавка у розмірі 94,50 грн. виплачена у повному обсязі (арк.с. 45).
22.08.2013 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення.
Заява мотивована тим, що постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01.10.2009 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу та її стягнення - задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим, що виразилися у невиконанні вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими ОСОБА_1 повинна бути підвищена пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року (арк.с. 28-31).
Оскільки боржник не відмовляється в добровільному порядку виконати рішення суду, однак по незалежним від нього причинам не може цього зробити (відсутність бюджетних коштів), фактично нарахував визначену соціальну виплату, позивач вважає за необхідне змінити порядок та спосіб подальшого виконання рішення суду, шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22.05.2008 по 31.08.2011, в сумі 3141,95 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплата надбавки дітям війни здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України. Виплату недоодержаного розміру пенсії за вказаний період за рішенням суду, буде зроблено згідно з виділеними коштами з Державного бюджету України.
Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі від 13.06.2013 №846/12/13-13, відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Суди повинні враховувати, що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Відтак, у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат. При цьому адміністративний суд виходить з розміру заборгованості боржника перед стягувачем, що виникла під час виконання судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що постанова Центрального районного суду від 01.10.2009 виконана частково. Управління Пенсійного фонду Центрального району м. Сімферополя АР Крим здійснило нарахування позивачу надбавки як «Дитині війни» за період з 22.05.2008 по 31.08.2011 у сумі 3141,95 грн. За період з 01.09.2011 по 31.10.2011 надбавка у розмірі 94,50 грн. виплачена у повному обсязі.
В частині зобов'язання виплатити дану суму постанова суду боржником не виконана з незалежних від боржника причин, з причини відсутності відповідних бюджетних асигнувань.
При викладених обставинах, в зв'язку з тим, що відповідачем виконана зобов'язальна частина рішення про нарахування соціальних виплат, також встановлене існування обставин, що роблять неможливим виконання боржником в повному обсязі постанови Центрального районного суду від 01.10.2009, колегія суддів дійшла висновку, що заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення судом першої інстанції правомірно задоволено.
Отже, враховуючи те, що відповідачем виконана зобов'язальна частина рішення про нарахування соціальних виплат, а державний виконавець має право звертати стягнення на грошові кошти боржника по виконавчим провадженням тільки в тому разі, коли виконавчим документом передбачено стягнення грошових коштів, а не обов'язок боржника виконати певні дії, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 16.12.13 у справі № 124/7524/13-а залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 16.12.13 у справі № 124/7524/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Т.Р.Лядова
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна