справа № 274/933/13-ц
провадження № 2/0274/248/12
27.12.2013 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк - Жук А.В., за участю представників сторін: Паламарчука С.В., ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протоколу незаконними та поновлення на квартирному обліку, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання незаконним та скасування протоколу житлової комісії при військовій частині НОМЕР_1 від 28.11.2012 року № 2 щодо зняття його з сім"єю з квартирного обліку, та зобов"язання відповідачів поновити його разом з сім"єю в черзі на позачергове одержання житла. Мотивуючи тим, що з 01 жовтня 1990 року він перебував на квартирному обліку в військовій частині НОМЕР_1 . В серпні 1999 року був звільнений в запас із Збройних Сил України за віком, з залишенням на квартирному обліку на позачергове отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. Однак протоколом № 22 від 28.11.2012 року житлової комісії при військовій частині НОМЕР_1 його та його сім"ю у складі 3 чоловік, було знято з квартирного обліку, як таких, що не потребують поліпшення житлових умов. Вважає, дане рішення житлової комісії незаконним, таким, що порушують його конституційні права, та вимоги чинного законодавства. Будь-якого поліпшення житлових умов у нього та його сім"ї не відбулося. До цього часу вони проживають в квартирі його матері, яка знаходиться у старому будинку, без зручностей, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Ні він ні його дружина не мають у власності іншого житла. Крім того житловою комісією вже приймалося точно таке рішення про зняття його разом із сім"єю з квартирного обліку з тих же підстав, яке ним було оскаржене, та визнане судом незаконним.
У відкритому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав з підстав наведених в позові.
У відкритому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач і члени його родини отримали житло згідно рішення Бердичівського міськвиконкому. В подальшому приватизували дану квартиру на матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка ніякого відношення до даного житла не має. На даний час в квартирі зареєстрований позивач і його родина, в власник житла знята з реєстрації.
З”ясувавши обставини справи, на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Кожна сторона, як це встановлено ст.ст. 10, 60 ЦПК України, зобов"язана довести або спростувати обставини, викладені в позові, подати докази на їх підтвердження або спростування та довести перед судом їх переконливість.
Судом встановлено, що позивач з 01 жовтня 1990 року перебував на квартирному обліку в військовій частині НОМЕР_1 , даний факт сторони не оспорюють.
05 серпня 1999 року був звільнений в запас із Збройних Сил України за віком, з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини, що підтверджується витягом з наказу № 030 -ПН( а.с.5).
Рішенням житлової комісії військової частини А - 3091 від 28.11.2012 року позивача та його сім"ю у складі 3 чоловік, було знято з квартирного обліку, як таких, що потребують поліпшення житлових умов, що підтверджується витягом із протоколу засідання житлової комісії № 22 від 28 листопада 2012 року(а.с.4).
Причина зняття вказана в протоколі засідання житлової комісії № 22 від 28.11.2012 року. Згідно з витягом з вказаного протоколу в порядку денному засідання комісії п. 9 значився лист начальника КЕВ м. Житомир від 20.06.2012 року щодо доручення розглянути питання подальшого перебування на квартирному обліку в військовій частині А - 3091 ст.прапорщика запасу ОСОБА_2 зі складом сім"ї - 3 особи, враховуючи, що він та члени його сім"ї забезпеченні житлом, згідно норм житлової площі, та поліпшення житлових умов не потребують. Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , розглянувши документи облікової квартирної справи комісія встановила, що ст. прапорщик ОСОБА_2 зі складом сім"ї - 3 особи зареєстрований та постійно проживає в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Дану квартиру він та члени його сім"ї отримали згідно рішення Бердичівського виконавчого комітету. Так, рішенням Бердичівського міськвиконкому від 19.05.1995 року № 240 йому та членам його родини було надано однокімнатну квартиру житловою площею 16.5 кв.м., в комунальній квартирі, за вказаною адресою. А рішенням Бердичівського міськвиконкому від 17.07.1997 року № 385 йому та його родині до вказаної однієї кімнати надано ще дві звільненні кімнати на склад сім"ї - 3 особи. В подальшому під час приватизації даної квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовилисч від її приватизації, і квартира була приватизована на матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована в квартирі з 27.02.2007 року. Рішенням даної комісії постановлено, що ст. прапорщика запасу ОСОБА_2 зі складом сім"ї - 3 особи, зняти з квартирного обліку, як таких, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року і ст.ст. 34, 64, 156 Житлового Кодексу України( далі ЖК України)( а.с.4).
Дані обставини були також встановленні в судовому засіданні.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Бердичівського міськвиконкому від 19.05.1995 року № 240 ОСОБА_2 (склад сім"ї - 3 особи) було надано одну кімнату житловою площею 16.5 кв.м., в комунальній квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом із рішення(а.с.33).
Рішенням Бердичівського міськвиконкому від 17.07.1997 року № 385 ОСОБА_2 (склад сім"ї - 3 особи), який проживає в одній кімнаті, жилою площею 16.5 кв м. трикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_2 , будинок без комунальних вигод, приєднано звільненні дві кімнати, жилою площею 26.8 кв.м., що підтверджується витягом із рішення( а.с.34).
ОСОБА_2 зі складом сім"ї - 3 особи зареєстровані та постійно проживають в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Житлоремекс 2( а.с.35).
Іншим житлом позивач на праві особистої власності не забезпечений, даний факт сторони не оспорюють.
Будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 42.7 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_4 , в ньому зареєстровані 5 осіб, в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою державного виробничого житлового ремонтно - експлутаційного підприємства № 2( а.с. 36).
Згідно зі ст. 33 ЖК УРСР потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах. Це означає, що до зазначеної категорії громадян, не застосовуються обмеження з мотивів володіння або користування будинком на праві власності, а вони мають право на одержання жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду у випадку визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов.
Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, визначені у ст. 34 ЖК України.
Зокрема, такими визнаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається у порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Згідно з положеннями пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. N 470, рівень забезпеченості громадян жилою площею визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом з радами профспілок та періодично переглядаються вказаними органами. Громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень, визначаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.
Таким чином як вбачається з матеріалів справи і не заперечує сам представник позивача, ОСОБА_2 ( склад сім"ї - 3 чоловіка ) одержав з державного житлового фонду трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42, 70 кв.м..
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Цей Закон встановлює єдину систему соціального та правового захисту військовослужбовців. Відповідно до ст. 1-1 Закону законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Зокрема, в ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності зі ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Пунктом 2 даної постанови зобов'язано центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Державну спеціальну службу транспорту привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
На виконання вищенаведених вимог Кабінету Міністрів України Міністерством оборони України видано наказ N 737 від 30 листопада 2011 року(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року N 24/20337) "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями".
Як зазначено в п. 1.1 Інструкції, Інструкція визначає організацію: - обліку військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених в запас або у відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України; - забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов; - порядку надання жилої площі в гуртожитках; - порядку оренди і оплати житла у ЗС України; - порядку надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини; - порядку створення та роботи житлових комісій; - контролю за розподілом жилих приміщень у гарнізонах ЗС України, перевірки правильності оформлення облікових справ військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей під час вирішення житлових питання.
Відповідно до п. 1.4 зазначеної Інструкції військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24.06.2004 року №1865-ІУ „Про внесення змін до сі. 12 Закону України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині А - 3091 з 1 жовтня 1990 року.
Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад шість місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Аналогічні обставини зазначені в п. 2.19 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737. Відповідно до п. 2.19. Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:
поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці першому пункту 2.17 цього розділу;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 (крім .випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу);
обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Тобто перелік підстав зняття з квартирного обліку є вичерпним.
Питання взяття на облік та зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, врегульовано у ЖК України та Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі Правил). Крім того, відповідно до п. 26 Правил громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частина 2 ст. 40 ЖК України містить вичерпний перелік підстав зняття громадян з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, п. 1 ч. 2 ст. 40 встановлює, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Таким чином як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 ( склад сім"ї - 3 чоловіка ) одержав з державного житлового фонду трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,7 кв.м., тобто поліпшив свої житлові умови, внаслідок чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення.
Проведеним комісійним обстеженням квартири АДРЕСА_2 , встановлено, що дана квартира відповідає всім санітарним і технічним нормам для проживання, що підтверджується листом управління житлово-комунального господарства та актом( а.с.103, 104).
Доводи представника позивача, що оскільки дана квартира є власністю матері позивача, а не позивача і його родини, а тому позивач був безпідставно знятий з обліку, на думку суду, є безпідставними.
Позивач (склад сім"ї - 3 особи), а саме він, отримав дану квартиру, а тому поліпшив свої житлові умови.
Доводи його представника, що він не є власником даної квартири, на думку суду, не можуть бути взяті до уваги. Оскільки приватизація житла особою є її правом, а не обов"язком. Будь-яких доказів про те, що позивач відмовився від даного житла, відмовився від приватизації даного житла в зв"язку з невідповідністю його санітарним або технічним нормам позивач суду не надав.
Крім того судом враховано, що згідно ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім"ї власника житлового будинку( квартири), які проживають разом з ним в будинку( квартири), що йому належить, користуються жилими приміщеннями нарівні з власником будинку( квартирою), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування приміщення.
Жодних доказів про те, що між ОСОБА_2 , і членами його родини і власником квартири - ОСОБА_4 при вселенні було укладено будь-яка угода про користування квартирою не надано.
А тому суд вважає, що позивач поліпшив умови проживання, внаслідок чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення, а тому рішення відповідача є обґрунтованим.
Крім того, що стосується позовної вимоги про поновлення позивача разом з сім"єю на черзі на позачергове одержання житла, то дана позовна вимоги задоволенню не підлягає, оскільки позивач на обліку в черзі на позачергове одержання житла не перебував.
Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 10, 60, 84, 85, 88, 209, 212 - 214 ЦПК України, ст.ст. 33, 34, 40, 43, 156 Житлового Кодексу Української РСР, ст.ст. 6, 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей",-
В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протоколу незаконними та поновлення на квартирному обліку відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.
Суддя :