справа № 166/162/14-ц
провадження № 6/166/16/14
Іменем України
03 лютого 2014 року смт.Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Савчука М.А.
за участю секретаря Ленартович К.І.,
розглянувши подання головного державного виконавця ВДВС Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області Кузнецова С.Д. відносно громадянина України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-
Головний державний виконавець ВДВС Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області Кузнецов С.Д. звернувся в суд з поданням, погодженим з начальником ВДВС, в якому просить винести ухвалу відносно ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання боржником зобов'язання.
Вимоги подання обґрунтує тим, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавчий лист, виданий Луцьким міським судом 19.09.1997 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 14 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 09.09.1997 року і до досягнення їх повноліття.
В результаті виконання встановлено відсутність майна боржника та його доходів, на які можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.
Божник в добровільному порядку рішення суду не виконує. Неодноразово попереджувався про кримінальну відповідальність за несплату боргу по аліментах.
Станом на 31.12.2013 року заборгованість становить 25304,65 грн.
В судове засідання представник ВДВС не з'явився, надав клопотання про розгляд подання у відсутності представника та підтримання подання.
Розглянувши подання та долучені матеріали, суд приходить до наступного.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст.11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
При цьому суд вважає, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі дії або бездіяльність боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Як передбачено ст.377-1 ч.2 ЦПК України, суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом станом на 31.12.2013 року становить 25304,65 грн.
Крім того, майна боржника та його доходів, на які можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не виявлено.
Поряд з цим, доказів ухилення від виконання покладених на ОСОБА_2 судовим рішенням боргових зобов'язань та його намір вибути за межі України з цією метою, ВДВС не надані і не здобуті в судовому засіданні.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Отже, враховуючи вимоги закону, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також, не надано доказів, які б дійсно свідчили про цілеспрямованість боржника ухилитися від виконання покладених на нього судовими рішеннями грошових зобов'язань та його намір вибути за межі України з цією метою.
На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення подання ВДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
На основі викладеного, керуючись ст.ст.14, 377-1 ч.2 ЦПК України, ст.11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, суд, -
У задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий підпис Савчук М.А.
Оригіналу відповідає.
Суддя Ратнівського
районного суду Савчук М.А.