03 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2194/13-а
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Алєксєєва В.О.
(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,
справа розглядається в порядку письмового провадження)
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, -
Інститут імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податково інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000702202, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 3316,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.; № 0000712202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 р. на 8380,0 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України задоволений. Податкові повідомлення-рішення № 0000702202, № 0000712202, прийняті 26 квітня 2013 р. державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - визнано протиправними і скасовано.
В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2013р. ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Інституту з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів неприбуткових установ, а також видатків бюджетної установи по взаємовідносинам з БПП "Генератор" за період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., результати якої оформлені актом від 17 квітня 2013 р. № 905/22-200/03534512.
У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Інституту:
- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3316,0 грн.;
- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України, що потягло завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на 8380,0 грн.
26 квітня 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0000702202, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 3316,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.;
- № 0000712202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 р. на 8380,0 грн.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив про недоведеність відповідачем порушення податкового законодавства з боку позивача.
Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2011-2012р.р. позивач уклав із БПП "Генератор" 15 договорів, предметом яких було виконання останнім науково-дослідних робіт та передання Інституту дослідницьких зразків вузлів та агрегатів, як складової іншого обладнання.
По двох з цих договорів ДПІ заперечує їх фактичне виконання з боку БПП "Генератор", а саме:
- за договором на розробку і виготовлення науково-технічної продукції від 28 лютого 2011 р., за умовами якого контрагент виконував роботи із розробки технології виготовлення і виготовлення дослідницьких зразків деталей високовольтних імпульсних конденсаторів ІКП-30-1,2;
- за договором про надання послуг із виконання науково-дослідних робіт від 11 квітня 2011 р., за яким контрагент зобов'язувався розробити, виготовити і передати позивачу макетний зразок системи управління і контролю установки "Оріон-1".
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій за договорами розробку і виготовлення науково-технічної продукції та надання послуг із виконання науково-дослідних робіт, на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
В свою чергу, на підтвердження отримання робіт із розробки технології виготовлення і виготовлення дослідницьких зразків деталей високовольтних імпульсних конденсаторів ІКП-30-1,2 та робіт з розробки, виготовлення і передачі позивачу макетного зразку системи управління і контролю установки "Оріон-1" за договорами від БПП "Генератор", позивачем надано до матеріалів справи договори, рахунки про сплату отриманих робіт, акти прийому - здачі робіт за договорами, податкова накладна та інш., які спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.
Таким чином, отримані Інститутом документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання робіт своєму безпосередньому постачальнику, яких видав йому податкову накладну, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, отримані від БПП "Генератор" відповідно до договорів роботи та науково-технічна продукція, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується тим, що 7 грудня 2010 р. позивач уклав із іноземною компанією "I-Pulse France" контракт на виготовлення і передачу обладнання "Скіф-100 М", а 24 березня 2011 р. договір із Інститутом проблем матеріалознавства НАН України, за яким позивач повинен був створити обладнання для одержання металевих та керамічних композитів іскро-плазмовим спіканням порошків. Послуги, які замовлялись Інститутом у БПП "Генератор", є складовою частиною виконання умов вказаних договорів.
Судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги докази подальшої передачі результатів робіт за вказаними договорами з БПП "Генератор" їх замовникам, а саме акт здачі-приймання робіт, акт результатів приймальних випробувань експериментального зразка електрогідроімпульсного пристрою "Оріон-1", протоколи приймальних випробувань, акт результатів приймальних випробувань електроразрядного (електрогідроімпульсного) свердловинного пристрою "Скіф-100 М", а також вантажно-митні декларації, які підтверджують переміщення товару через митний кордон України, які також свідчать про реальність господарських операцій позивача з БПП "Генератор" та відповідно правомірність віднесення позивачем до складу валових, витрат понесених на придбання вказаних робіт та матеріалів.
Доводи податкового органу про те, що БПП "Генератор" серед власних контрагентів має суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності, що унеможливлює виконання БПП "Генератор" договірних зобов'язань перед позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи достатніх доказів на підтвердження наявності нереальності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагента при укладенні та виконанні договорів.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: