Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/7989/13-а
23.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Омельченка В. А. ,
Дудкіної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 30.09.2013 по справі №801/7989/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.07.2013р. №0006392202 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9690,60грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 23.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до Наказу Головного управління Міндоходів в АР Крим №52 від 05.06.2013 призначено провести фактичну перевірку здійснення за місцем господарської діяльності господарських об'єктів, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1): АДРЕСА_3.
За результатами якої складено акт Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010/01/01/22/НОМЕР_1 від 07.06.2013.
На підставі зазначеного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013 №0006392202, яким до позивача за порушення п.1,6,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні санкції у розмірі 9860,60грн.. та рішення від 03.07.2013 №0006402202/01/09/22, яким до позивача за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», згідно до абзацу 9 застосовані штрафні санкції у сумі 6800грн.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування та алкогольними напоями в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», приміщення якого орендує на підставі договору оренди від 21.04.2012р. у ПП «АБМ» за адресою: АДРЕСА_3.
Позивач отримав торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності - роздрібної торгівлі в кафе за адресою: АДРЕСА_3, з терміном дії з 21.06.2011р. по 31.05.2016р.
26.06.2012 позивачу Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в АР Крим видана ліцензія серії НОМЕР_2 з терміном дії з 30.06.2012 по 30.06.2013 на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно виписки з журналу обліку об'єктів ресторанного господарства Ялтинської міської ради від 11.05.2012 №02.12-17/57 вбачається, що органом місцевого самоврядування зафіксовано розташування за адресою: АДРЕСА_3, об'єкту торгівлі - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за спеціалізацією ресторанне господарство.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів (ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).
Так абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону у розмірі 6800 гривень.
Положеннями статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. №854 встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Пунктом 3 Правил обов'язкової сертифікації послуг харчування, затверджених наказом Держстандарту України від 27 січня 1999 р. N37 встановлено, що громадське харчування - сукупність підприємств різних організаційно-правових форм господарювання і власності, громадян-підприємців, які займаються виробництвом, реалізацією та організацією споживання кулінарної продукції, борошняних кондитерських та булочних виробів.
Пунктом 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002р. за №680/6968 встановлено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Пунктами 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства встановлено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
У назві та тексті Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, слова «громадське харчування» в усіх відмінках було замінено словами «ресторанне господарство» згідно з наказом Міністерства економіки України від 9 жовтня 2006 року №309.
Отже, позивач є суб'єктом господарювання громадського харчування, який відповідно до положень ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» має право на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
Отже, висновки податкової інспекції, що позивач не віднесеній до суб'єктів, яким дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці є необґрунтованими, внаслідок чого прийняте рішення №0006402202/01/9/22 від 03.07.2013 про застосування штрафних санкцій є протиправним.
Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 9860,60 грн. за податковим рішення повідомленням №0006392202 від 03.07.2013, колегія суддів зазначає наступне.
Сума штрафних санкцій у розмірі 9860,60 грн. за податковим рішення повідомленням №0006392202 від 03.07.2013, складається з відповідних сум, а саме: 9350,60грн. - штрафні санкції застосовані за порушення ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, чим було порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 340грн. - штрафні санкції застосовані за незбереження розрахункової книги, чим було порушено п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 70 грн. - штрафні санкції застосовані за не проведення розрахункової операції через РРО, чим порушено п. 1 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 100грн. - штрафні санкції застосовані за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів відповідно денного звіту РРО, чим порушено п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
З акту перевірки вбачається, що на момент перевірки не забезпечений облік товарних запасів на складах та місці реалізації на суму 4675,30грн., в результаті чого відповідач відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосував до позивача фінансову санкцію у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Положеннями статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення) встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має документи бухгалтерського обліку на товари, наявність яких перевірялася відповідачем.
Висновок відповідача щодо здійснення позивачем реалізації товарів з порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки документів, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» зобов'язують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 9350,60грн. - за порушення ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, чим було порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є противопрвними.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 340грн. - за незбереження розрахункової книги, чим було порушено п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то вчинення позивачем вказаного порушення спростовується матеріалами справи і вказує на необґрунтованість висновків відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, правильно надана юридична оцінка вказаним обставинам та прийнято судове рішення у відповідності із нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.
Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 по справі №801/7989/13-а змінити.
Викласти п. 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 95000, АДРЕСА_1) 164,90 грн. (Сто шістдесят чотири гривні дев'яносто копійок ) судових витрат зі сплати судового збору».
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 по справі №801/7989/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.В. Дадінська