28 січня 2014 р. Справа № 821/2091/13-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона (далі - відповідач, ВДВС), в якому просить захистити порушені права шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2013 р. ВП № 37827750 та закриття вказаного виконавчого провадження.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі - Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу).
Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження". Цей перелік не є вичерпним.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Отже, дана норма містить умову, за якої примусовому виконанню підлягають рішення, ухвалені іншими органами державної влади, у разі, коли їх виконання законом покладено на державну виконавчу службу.
Так, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності з 01.01.2011 р. виключено ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ? в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, вимога управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні від 10.04.2013 р. № Ф-402 є виконавчим документом.
Судом встановлено, що 13.05.2013 р. на підставі вимоги УПФУ в місті Херсоні про сплату боргу від 10.04.2013 р. № Ф-402, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь УПФУ боргу у сумі 4572,42 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV).
Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги УПФУ.
Як визначено статтею 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Із аналізу наведених норм Закону № 606-ХІV слідує, що отримавши вимогу про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, державний виконавець зобов'язаний перевірити відповідність вказаного виконавчого документу вимогам статті 18 цього Закону та відкрити виконавче провадження, встановивши боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV.
Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача права примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, слід зазначити наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування-з 05.08.2011 р.) частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту:
"Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".
Тобто, починаючи з 05.08.2011 року органами виконавчої служби не застосовуються примусові стягнення до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Слід відмітити, що примусовому виконанню згідно із Законом № 606-ХІV підлягають рішення судів та інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами факт примусового виконання відповідачем вимоги УПФУ від 10.04.2013 р. № Ф-402.
Крім того, позивач не надав суду належних доказів того, що ним обрано особливий спосіб оподаткування.
Отже, твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови від 13.05.2013 р. та її скасування, а також закриття виконавчого провадження є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону № 606-ХІV, Закону № № 2464-VI та Закону № 1058-VІ.
За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року по справі № 821/2091/13-а, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль