Справа: № 826/13764/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
29 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне ТПО «Славутич» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2013 року № 0002562220, № 0002572220,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.04.2013 р. № 0002562220 та № 0002572220.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ «Столичне ТПО «Славутич» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Домес» за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р.
За результатами зазначеної перевірки податковим органом було складено Акт перевірки № 1082/22-221-32959685 від 26.03.2013 р.
За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002562220 від 16.04.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем 7 001 грн., без нарахування штрафних санкцій; № 0002572220 від 16.04.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 7 610 грн., в т.ч. за основним платежем 6 088 грн., та за штрафними санкціями 1 522 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Домес» (Постачальником) було укладено Договір поставки від 20.07.2011 р. № 12, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець в свою чергу - сплатити вартість такого товару згідно з умовами Договору.
За таким Договором, ТОВ «Домес» було виписано на адресу позивача рахунок-фактуру на товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) № 264 від 26.07.2011 р. на суму без ПДВ 30 439,04 грн., ПДВ - 60 87,81 грн.
Позивачем, відповідно до умов Договору, було оплачено рахунок-фактуру № 264 від 26.07.2011 р., оплата здійснена у безготівковій формі платіжним дорученням № 511 від 29.07.2011 р. на загальну суму 36 526,85 грн.
Оплачені ТМЦ були передані ТОВ «Домес» у власність позивача за видатковою накладною № 32 від 03.08.2011 року, відповідно до якої позивачем було включено до складу валових витрат за відповідні періоди, суму коштів сплачену ТОВ «Домес» за Договором поставки від 20.07.2011 р. № 12.
Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.
На підставі виписаної належним чином (що не заперечувалося відповідачем) ТОВ «Домес» на адресу позивача податкової накладної № 292 від 29.07.2011 р. на загальну суму 36 526,85 грн. (ПДВ - 6 087,81 грн.), позивачем було сформовано податковий кредит у липні 2011 р., та включено сплачені по правовідносинах із ТОВ «Домес»» кошти до складу валових витрат ІІІ кварталу 2011 р.
Необхідно зазначити, що податковим органом не було надано зауважень щодо вищезазначених первинних документів.
Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.
Окрім того, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Домес», а також на надано відповідачем рішень судів, що набрали законної сили щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином або щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Враховуючи все вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Вівдиченко Т.Р.