Справа: № 2а-11834/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
29 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення 73186,57 грн.,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року в задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем складено акт №6-ш від 04, 13 серпня 2009р. про порушення законодавства України про зайнятість населення.
Згідно з актом перевіркою встановлено, що відповідно до наказу №237-к від 15.07.2009 з посади начальника відділу маркетингу з 15.07.2009 звільнений гр. ОСОБА_3, а відповідно до наказу №256-к від 27.07.2009 з посади фасувальника складу з 27.07.2009 звільнена гр. ОСОБА_4 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності штату).
В акті зазначено, що до перевірки відповідач надав копії звіту за формою №4-ПН (план) станом на 14.05.2009 про заплановане вивільнення ОСОБА_3 з 15.07.2009 з описом вкладення у цінний лист та касового чеку поштового відділення, датованих 15.05.2009, а також копії звіту за формою №4-ПН (план) станом на 25.05.2009 про заплановане вивільнення ОСОБА_4 з 27.07.2009 з описом вкладення у цінний лист та касового чеку, датованих 26.05.2009, тобто за два місяці до фактичного вивільнення.
Також, в акті зазначено, що за повідомленням Святошинського районного центру зайнятості від 21.07.2009 №05-30/3975 та від 30.07.2009 №05-30/4104 звіти про заплановане вивільнення по формі №4-ПН (план) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до центру зайнятості не надходили, що є порушенням п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803 від 01.03.1991р. (далі - Закон № 803).
Відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 20 Закону №803 відповідачу розраховано штраф у розмірі 73186,57 грн., який запропоновано сплатити в 10-денний термін.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону № 803, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що Законом передбачений обов'язок роботодавця з подання відповідних звітів, у т.ч. про заплановане вивільнення працівників, однак не встановлює спосіб подання таких звітів.
За таких обставин, судом першої інстанції було вірно зазначено, що силу ст. 19 Конституції України відповідач вправі був подавати звіти в спосіб, що не заборонений законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, звіти про заплановане вивільнення працівників були надіслані відповідачем поштовим зв'язком на адресу Святошинського районного центру зайнятості за місцем обліку відповідача 15.05.2009 і 26.05.2009, тобто в межах двохмісячного терміну, що не заперечувалося позивачем.
Судом першої інстанції було встановлено, що після проведення перевірки відповідач звернувся до Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» із запитами щодо розшуку листів з оголошеною цінністю, якими надсилалися вказані звіти.
Згідно відповіді Південного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в листах від 26.08.2009 №38/3-Ю-1141 та №38/3-Ю-1158, копії яких наявні у справі, поштові відправлення відповідача на адресу: вул. Якуба Коласа, 19-а, Київ 03146, Фонд зайнятості у Святошинському районі м. Києва, від 15.05.2009 і 26.05.2009 надійшли до відділення зв'язку Київ-148 16.05.2009 і 27.05.2009 відповідно. Повідомлення про надходження листів доставлялися згідно адреси в день надходження листів та були вручені секретарю. Повторні повідомлення доставлялися згідно адреси 21.05.2009 і 01.06.2009 та були вручені відповідальній особі ОСОБА_5 За отриманням листів до відділення зв'язку Київ-148 ніхто не з'явився, у зв'язку з чим 18.06.2009 та 04.07.2009 вищезазначені листи повернуто на зворотну адресу за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи те, що відповідачем вчасно надіслано звіти про заплановане вивільнення по формі №4-ПН (план) ОСОБА_4 та ОСОБА_3, проте з незалежних від відповідача, але із залежних від Святошинського районного центру зайнятості обставин вказані звіти ним не були одержані, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 03.02.2014 року.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Вівдиченко Т.Р.