Справа: № 2а-2806/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Старової Н.Е.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови старшого слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Трачука Б. О. від 27 вересня 2010 року у період з 24 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, СДПІ у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «КМКЯ» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період грудень 2008, лютий 2009, січень-березень 2010.
За результатом проведеної перевірки було складено Акт №623/42-50/21645267 від 30 листопада 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення стосовно позивача від 07 грудня 2010 року:
- №0001304250/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 244 710,00 грн., (з якої 829 807,00 грн. - основний платіж, 414 903,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- №0001314250/0 - про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 995 768,50 грн. (з якої 663 845,00 грн. - основний платіж, 331 923,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
На момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегульовано дані питання, були Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 та Закон України «Про податок на додану вартість» №168.
Так, згідно із п.5.1 статті 5 Закону №334 (редакції чинні на момент винесення правовідносин) валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, пп.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону №334 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.
Як встановлено у абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжни ми та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена прави лами ведення податкового обліку.
Згідно з п.1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Положеннями п.7.2. статті 7 Закону №168 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (пп.7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп.7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп.7.2.4).
Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).
Як вбачається, позивачем віднесено до валових витрат і податкового кредиту відповідних звітних періодів суми, сплачені на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно договорів, що були укладені за період грудень 2008 року, лютий 2009 року, січень-березень 2010 року між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог законодавства
На підтвердження виконання господарських договорів, позивачем було долучено до матеріалів справи наступні копії первинних документів: акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, копії платіжних доручень про сплату вартості послуг та робіт. Крім того, додатково позивачем надано календар виставок на 2008 рік, 2010 рік; фотознімки проведених виставок із квітковою продукцією; договори укладені між позивачем та ЗАТ «Центр агропромислових технологій» щодо оренди павільйонів для проведення виставок із відповідними актами виконаних робіт; заявки-договори на участь у виставках із актами про надання виставкових послуг згідно договорів та платіжним дорученнями.
За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.
Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції за вказаним договором фактично мали реальний характер, його виконання оформлено відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою ВАС України №К/9991/75538/11 від 04 липня 2013 року (по даній справі) зазначено, що факт поставки позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» послуг та товару не був досліджений та встановлений з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судами без дотримання вимог статі 86 КАС України.
На виконання вказівок ухвали ВАС України №К/9991/75538/11 щодо встановлення факту поставки позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» послуг та товару, судом було витребувано від позивача документи, які не досліджувались судами при попередньому розгляді справи №2а-2806/11/2670, проте мають істотне значення для вирішення питання стосовно права ТОВ «КМКЯ» на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема товарно-транспортні накладні.
Стосовно зазначеного позивач пояснив, що як квіткова продукція так і виставкові стенди передавались Позивачу вже змонтованими (для виставкових стендів) та розміщеними на стендах (для квіткової продукції). Тобто, позивач не має фактичної можливості надати товарно-транспортні накладні (за Договорами №19 від 19 серпня 2008 року, №10 від 10 жовтня 2008 року, №11 від 11 січня 2010 року та №2 від 02 лютого 2010 року), оскільки ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в розумінні положень Правил №363 було як Замовником перевезення продукції (квіткової продукції, виставкових стендів) так і її кінцевим Вантажоодержувачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрованих як платник податку на додану вартість та мав свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.
Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.
Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.
Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства
А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Старова Н.Е.