Головуючий у 1 інстанції - Орєхов О.І.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
30 січня 2014 року справа №255/10183/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24 грудня 2013 року у справі № 255/10183/13-а за позовом ОСОБА_3 до Коктебельської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 серпня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Коктебельської селищної ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Коктебельської селищної ради від 20 червня 2013 року № 1745 «Об отказе в предоставлении земельного участка гр. Украины ОСОБА_3» , зобов'язати Коктебельську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 27 травня 2013 року та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для надання безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2013 року у справі № 255/10183/13-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Коктебельської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, його представник подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони до суду не прибули.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 27 травня 2013 року в порядку ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України надіслав до Коктебельської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Орієнтовна площа земельної ділянки була вказана 0,12 гектара. До зазначеного Клопотання додано: копія паспорту та ідентифікаційного номеру: викопіюваня з кадастрової карти Державного земельного кадастру з позначенням червоним чотирикутником місце розташування земельної ділянки; графічні матеріали (ортофотоплани) з позначенням: червоним чотирикутником місце розташування земельної ділянки в смт. Коктебель, Автономна Республіка Крим.
20 червня 2013року Коктебельська селищна рада на пленарному засіданні 45-ої сесії 6 скликання прийняла рішення за №. 1745 про відмову у наданні ОСОБА_3 земельної ділянки.
Свою відмову Коктебельська селищна рада мотивувала тим, що відповідно до доданих до клопотання графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування затребуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів та містобудівної документації, а також те, що затребувана ділянка знаходиться в межах історичного ареалу та середньовічного городище Тепсень (пам'ятка археології місцевого значення), визначених проектом меж і режимів використання - зон охорони об'єктів культурної спадщини смт. Коктебель, м. Феодосії Автономної Республіки Крим. Крім того, неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах із-за різниці масштабів графічних матеріалів доданих до клопотання і проекту меж та режимів використання зон охорони культурної спадщини смт. Коктебель, м. Феодосії Автономної Республіки Крим.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл. селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) було встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України було визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений в наданні йому земельної ділянки, має долучити до заяви викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали в такому обсязі, щоб з них можливо було однозначно встановити місце розташування земельної ділянки, щодо якої подається клопотання, з метою можливості визначити органом місцевого самоврядування місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а також знаходження на витребуваній земельній ділянці будівель та споруд, перебування земельної ділянки у користуванні інших осіб на час звернення та інше.
Встановлено, що необхідність надання викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів саме в такому обсязі пояснюється тим, що в Коктебельській селищній раді вказані відомості відсутні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Частиною 1 ст. 15 Закону визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється, зокрема, шляхом створення відповідної державної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону.
Статтею 15 Закону визначається перелік відомостей про земельні ділянки, які включаються до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Також, ч. 2 ст. 15 Закону визначено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про його власників (користувачів), зазначені у частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно.
При цьому ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який також є і держателем Державного земельного кадастру, а отже встановлено, що у Коктебельської селищна рада у своєму розпорядженні даних державного земельного кадастру не має.
Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі.
Зміст та вимоги щодо відображення інформації на кадастровій карті (плані) встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Складовою частиною кадастрової карти (плану) є індексна кадастрова карта (план), порядок складання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Пунктами 46-48 вищевказаного Порядку передбачено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру.
Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.
Виходячи з вищенаведеного судова колегія приходить до висновку, що громадянин, зацікавлений в наданні йому земельної ділянки, має долучити до заяви викопіювання кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали в такому обсязі, щоб з них можливо було чітко встановити місце розташування земельної ділянки, щодо якої подається клопотання, з метою можливості визначити органом місцевого самоврядування місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а також знаходження на витребуваній земельній ділянці будівель та споруд, перебування земельної ділянки у користуванні інших осіб на час звернення та інше.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що депутатські комісії ради повинні робити запити та залучати відповідних фахівців для ідентифікації місця розташування витребуваної позивачем земельної ділянки, оскільки ні Земельний кодекс України, ні інші акти законодавства не покладають на органи місцевого самоврядування обов'язок підбирати вільні земельні ділянки за клопотаннями про надання земельних ділянок зацікавлених осіб, оскільки ні такого обов'язку, ні процедури здійснення такого підбору або ідентифікації земельних ділянок законодавством не передбачено.
Коктебельська селищна рада згідно вимог чинного законодавства повинна розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки, місце розташування якої відоме, що у даному випадку відсутнє.
Щодо наданих позивачем до клопотання та позовної заяви "Викопіювання з кадастрової карти державного земельного кадастру смт. Коктебель, Автономна Республіка Крим" та графічних матеріалів (ортофотоплани), в якості доказу, то колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим).
Частина 4 ст. 35 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру.
Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.
У свою чергу, позивач звернувся з клопотанням до Коктебельскої селищної ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, до якого було додано графічний матеріал з назвою "Викопіювання з кадастрової карти державного земельного кадастру смт. Коктебель, Автономна Республіка Крим", який сформований та підписаний самим позивачем, що не відповідає вищенаведеним положенням Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що не може бути розцінені як належні графічні матеріали (ортофотоплани), які додані до клопотання і позовної заяви, оскільки безпосередньо у графічній їх частині не наводиться інформація стосовно населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка вказана в наданим позивачем графічному матеріалі, припущено знаходиться в межах історичного ареалу і городища Тепсень ( пам'ятник археології місцевого значення ) визначених проектом меж і режимів використання зон охорони об'єктів культурного насліддя смт. Коктебель, м. Феодосія, Автономної Республіки Крим, затвердженого Наказом Міністерства культури і туризму України від 14.04.09 р. № 234/0/16/-09 і рішення 4 сесії 6 скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосія від 23.12.2010 року № 101.
А отже, додані позивачем до клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки графічні матеріали не містять у собі вказаної інформації у достатньому обсязі, що робить неможливим визначити відповідність місця розташування витребуваної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншій містобудівній і землевпорядній документації.
Доводи позивача, що відповідно до інформації з державного земельного кадастру затребувана земельна ділянка є вільною, тобто така, що не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам, не підтверджуються жодними письмовими доказами.
Відповідно до п. «б» ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст відносяться повноваження з передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до вищенаведених норм, суди не можуть перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування з приводу прийняття рішень щодо розпорядження землями територіальних громад і як наслідок зобов'язувати орган місцевого самоврядування приймати конкретні рішення щодо реалізації громадянами певних етапів безоплатного отримання у власність земельних ділянок.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, що на першому етапі отримання земельної ділянки місцева рада може надати особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, місцезнаходження якої визначено не точно, адже тільки саме спеціально розроблений погоджений проект землеустрою містить чіткі орієнтири місцезнаходження земельної ділянки.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно зі ст. 27 Закону України "Про землеустрій" замовники документації із землеустрою зобов'язані виконувати всі умови договору, а також прийняти виконані роботи та оплатити їх. Також певних сил та матеріальних витрат замовники документації несуть у процесі погодження документації із землеустрою.
Таким чином, розробивши проект землеустрою щодо земельної ділянки, місцезнаходження якої на момент прийняття рішення було визначено не точно, а також відносно якої були відсутні відомості щодо прав на неї третіх осіб, особа, зацікавлена в одержані безоплатно у власність земельної ділянки, після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може не отримати її у власність, у зв'язку із знаходження витребуваної земельної ділянки (або її частини), наприклад, у власності або користуванні інших осіб, або перебування земельної ділянки в категорії земель, які відповідно до законодавства або затвердженої документації не можуть передаватися у приватну власність.
Згідно вимог чинного законодавства Коктебельська селищна рада повинна розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки з певними межами, місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, відомостями щодо ії категорії, форми власності та інше.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24 грудня 2013 року у справі № 255/10183/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24 грудня 2013 року у справі № 255/10183/13-а -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: Л.В.Ястребова
Д.В.Ляшенко
С.Ю.Чумак