Справа № 815/96/14
31 січня 2014 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0001621701 на суму 127535,07 грн., -
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0001621701 на суму 127535,07 грн.
В судовому засіданні 31.01.2014 року зі згоди представника позивача судом на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України було ухвалено рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, адже представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника у довідковому листі на обкладинці справи), але він не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач ДПІ у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Відповідачем 30.04.2013 року на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення №0001621701 (а.с.10), яким йому нараховане податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю на три земельні ділянки за 2013 рік на загальну суму 206309,01 грн.
Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що в частині внесення плати за землю по земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відсутній обов'язок щодо її сплати, оскільки ще з 02.06.2012 року договір оренди цієї земельної ділянки між позивачем та Іллічівською міською радою був припинений у зв'язку із відчуженням нерухомого майна, що знаходилась на неї іншій особі.
Представник відповідача вважає законним нарахування плати за вказану земельну ділянку, оскільки нарахування плати здійснювалося згідно листа Іллічівської міської ради від 29.07.2013 року №1-017-1397, згідно якого зазначений договір, на думку орендодавця, не є розірваним.
Розглянувши оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення в певній частині не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
24.06.2006 року між Іллічівською міською радою, в особі першого заступника міського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,283 га із земель житлової та громадської забудови під будівлю магазину - павільону, що розташований АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1
Згідно даного договору оренди ОСОБА_1 повинна щорічно сплачувати орендну плату, розмір якої розраховується відповідачем.
18.05.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір - дарування будівлі магазину - павільону, що розташований АДРЕСА_1, згідно умов якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 магазин - павільон розташований АДРЕСА_1.
Про укладення договору - дарування ОСОБА_1 листом від 04.07.2012 року повідомила Іллічівську міську раду.
Згідно п.34 Договору оренди земельної ділянки Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря; договір припиняється також і у інших випадках передбачених законом.
Згідно ст.7 Закону України «Про оренду землі», якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Разом з тим, статтями 286 та 287 Податкового кодексу України встановлено окремі особливості обчислення та сплати плати за землю.
Так, відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить на право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що обов'язок сплати плати за земельні ділянки покладається не з дати реєстрації права на земельну ділянку, а з дати реєстрації права на нерухомість.
Як вже зазначалось вище право власності на будівлю магазину - павільону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 18.05.2012 року отримав ОСОБА_3 02.06.2012 року ОСОБА_3 здійснив державну реєстрацію прав власності.
Таким чином, 02.06.2012 року, у зв'язку з укладенням договору - дарування магазину - павільону та на підставі ст.7 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 припинив свою дію.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/785/7268/13 (а.с.11-14) така позиція позивача була визнана правильною та Договір оренди земельної ділянки визнаний припиненим з 02.06.2012 року.
Строки проведення плати за землю регулюються ст.287 Податкового кодексу України. Згідно ст.287.2 Податкового кодексу України органи ДПС щороку до 1 травня здійснюють облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум податку.
До 1 липня поточного року органи ДПС видають платникові податкову повідомлення - рішення про сплату податку за відповідною формою.
Згідно ст.288.7 Податкового кодексу України, податковий період, порядок нарахування орендної плати, строк плати та порядок її зарахування до бюджету застосовуються у відповідності з вимогами ст..285-287 Податкового кодексу України.
Таким чином, якщо договір оренди оформлено на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами ДПС, які видають податкові повідомлення - рішення платникові до 1 липня поточного року. Орендна плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення - рішення (ст.287.5 Податкового кодексу України).
Згідно податкового повідомлення - рішення №0001621701 від 30.04.2013 року, ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС нарахувало ОСОБА_1 орендну плату з фізичних осіб у сумі 206309,01 грн., в тому числі орендну плату за земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 127535,07 грн., яка нарахована за 2013 рік, в той час коли договір оренди припинив свою дію ще 02.06.2012 року, а отже у відповідача відсутні підстави для нарахування орендної плати за 2013 рік.
Оскільки позивач не повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, підстав для нарахування плати за землю з боку органу ДПС були відсутні, а тому, згідно положень ч.2 ст.162 КАС України, суд повинен позовні вимоги задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення у частині нарахування плати за землю в розмірі 127535,07 грн.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області ДПС від 30.04.2013 року №0001621701 на суму 127535,07 грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.