ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2013 року 10:15 № 826/17643/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві
прозобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач або Відділ) про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 відповідно до постанови від 23.03.2009 року (з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.11.2013 року).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 28.09.2009 року, затвердженого Відділом, було придбано однокімнатну житлову квартиру загальною площею 40,5 кв.м. по АДРЕСА_1 Проте, на початку вересня 2013 року державний реєстратор за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру відмовив у державній реєстрації у зв'язку із наявним обтяженням, накладеним Відділом. В свою чергу, Відділ листом повідомив представника позивача, що виконавче провадження, у межах якого накладена арешт на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, направлена до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві до виконання за територіальністю та запропоновано звернутися з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві.
У судове засідання на судовий розгляд справи 04.12.2013 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, надавши, при цьому, витребувані ухвалою від 22.11.2013 року матеріали.
Суд у судовому засіданні від 04.12.2013 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копія яких наявна у матеріалах справи, державним виконавцем Відділу Журидом С.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-115/1, виданого 13.06.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 031 778,40 грн. боргу, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.03.2009 року, якою постановлено накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру АДРЕСА_1 та заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Надалі, актом державного виконавця про проведені прилюдні торги від 28.09.2009 року, затвердженого начальником Відділу, визначено, що переможцем прилюдних торгів по реалізації однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 став ОСОБА_1.
На підставі викладеного вище, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. свідоцтвом від 02.10.2009 року посвідчено, що гр. ОСОБА_1 належить право власності на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1
Водночас, за твердженнями представника позивача, звернувшись на початку вересня 2013 року з метою державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 з відповідною заявою, отримав від державного реєстратора відмову у її проведенні у зв'язку із наявним обтяженням на дану квартиру, накладеного Відділом.
Проте, звернувшись до Відділу отримав листа, копія якого наявна у матеріалах справи, яким представника позивача проінформовано, що 15.02.2010 року державним виконавцем на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, копія якої разом з виконавчим документом направлена до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві до виконання за територіальністю, у зв'язку з чим запропоновано звернутися із відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві.
Вважаючи, на підставі вищевикладеного, дії відповідача щодо не скасування арешту з майна, реалізованого на прилюдних тогах, протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606).
Відповідно до ст. 1 Закон №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст. 6 Закон №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборон його відчуження від 23.03.2009 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 55 Закону №606 (в редакції, що діяла станом на момент винесення вищезазначеної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження), застосовується арешт майна боржника, який може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Так, арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб (ч. 6 ст. 55 Закону №606 в редакції, що діяла станом на момент винесення вищезазначеної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження).
З аналізу викладеного вище вбачається, що арештоване майно, зокрема, може бути реалізовано з метою задоволення вимог стягувача у межах виконавчого провадження, і, в свою чергу, після реалізації арештованого майна зникає призначення арешту, оскільки майно, яке шляхом накладення на нього арешту було збережено, реалізовано у рахунок погашення заборгованості перед стягувачем, а, відтак, зникає необхідність у самому арешті.
При цьому, згідно з матеріалами справи, актом державного виконавця про проведені прилюдні торги від 28.09.2009 року, затвердженого начальником Відділу, визначено, що переможцем прилюдних торгів по реалізації однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 став ОСОБА_1, на підставі чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. свідоцтвом від 02.10.2009 року посвідчено, що гр. ОСОБА_1 належить право власності на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1
Приписами ч. 1 ст. 60 Закону №606 (у редакції, що діє станом на момент розгляду справи судом) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону №606).
Разом з тим, як зазначено під час судового розгляду представником відповідача, виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на вказану квартиру, відповідно до постанови від 15.02.2010 року закінчено на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону №606.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону №606 (в редакції, що діяла станом на винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2010 року), виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 38 в редакції, що діяла станом на винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2010 року).
Проте, суд звертає увагу, що реалізація на прилюдних торгах арештованого майна, а саме: однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переможцем яких став позивач, свідчить про виконання арештом свого призначення - задоволення вимог стягувача, а, отже, з метою захисту прав переможця прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - ОСОБА_1 - суд дійшов висновку про необхідність зняття Відділом, постановою якого накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, арешту з квартири АДРЕСА_1 відповідно до постанови від 23.03.2009 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо звільнення з-під арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок