22.01.2014
Справа № 2/489/66/2014р.
Іменем України
22 січня 2014р. Ленінський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді - Рум'янцевої Н.О., при секретарі - Ляшик С.В., за участю: представника позивача - Літвінової І.М., представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
У вересні 2013 року ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (є правонаступником ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої дорожньо-транспортною пригодою, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.10.2009р. ОСОБА_3 уклав з ХФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1114131, за яким відповідальність осіб за шкоду нанесену третім особам під час експлуатації автомобіля SETRA, р. № НОМЕР_1, була застрахована в ХФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».
16.12.2009р. на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SETRA, р. № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, власником якого є відповідач, та транспортного засобу ВАЗ 21214, р/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5
Визнавши дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком позивач сплатив страхове відшкодування потерпілому ПП «Асенал-Авто» у розмірі 18375,24 грн.
ОСОБА_4 порушив строки повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з чим страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до нього чи до страхувальника.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача в порядку регресу суму завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 18375,24 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову.
Третя особа у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін по справі та третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.
20.10.2009р. ОСОБА_3 уклав з ХФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (правонаступником якого є ХФ ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто») поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1114131, за яким відповідальність осіб за шкоду нанесену третім особам під час експлуатації автомобіля SETRA, р. № НОМЕР_1, була застрахована в ХФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».
16.12.2009р. на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ ОСОБА_4, керуючи належним відповідачу транспортним засобом SETRA, р. № НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21214, р/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5.
Таким чином, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якого власнику автомобіля ВАЗ 21214, р/н НОМЕР_2, був нанесений матеріальний збиток.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 03.02.2010р. ОСОБА_4 було визнано винним в адміністративному правопорушенні та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді стягнення штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Страхового акту № 1016263 (97784) від 01.12.2010р. розмір збитку завданого об'єкту страхування складає 18375,24 грн.
У зв'язку з вказаним позивач сплатив потерпілому ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 18375,24 грн., підтвердженням чого є Платіжне доручення № 1339 від 02.12.2010р.
Згідно з пп. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду становленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Дорожньо-транспортна пригода сталася 16.12.2009р. У відповідності до чинного законодавства учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані були повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди протягом трьох робочих днів, тобто до 21.12.2010р.
Як слідує з матеріалів справи 22.12.2009р. ОСОБА_4 повідомив страховика про страховий випадок.
Тобто вбачається порушення строків повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди строком на один робочий день.
Підпунктом г) 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 вказаного Закону станом на 16.12.2009р. передбачалося наступне: учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.
Приписами статті 33 Закону №1961 станом на час виникнення страхового випадку не регламентується вимоги щодо форми повідомлення (письмове чи усне).
Позивач на доведення своїх вимог представив лист ТОВ «Євроасистанс», в якому повідомляється що у архівах відсутні зареєстровані звернення у період з 16 по 21.12.2009року.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що належного доказу того, що від ОСОБА_4 на адресу позивача 16.12.2009р. не надійшло повідомлення про страховий випадок позивачем не надано.
Приписами статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» станом на час виникнення страхового випадку регламентує вимоги до заяви про страхове відшкодування, але не містить вимог щодо строків її подання.
Як вбачається з матеріалів справи за своєю формою та змістом документ, який складений ОСОБА_4 із зазначенням про те, що він здійснив повідомлення 16.12.2009р. і датований 22.12.2009р., - є заявою про страхове відшкодування.
У відповідності до абз. 4 п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
ОСОБА_3 не є винним у дорожньо-транспортній пригоді, не є учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.12.2009р., а тому вимоги про відшкодування страхового відшкодування з нього є безпідставними.
На підставі вищевказаного, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 14, 30, 60, 62, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні цивільного позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту його оголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Рум'янцева Н.О.