27 січня 2014 р.Справа № 2-а-1214/11/1527
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кисельов Вадим Костянтинович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про перерахунок пенсії, -
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про перерахунок пенсії.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси № 886 від 29.09.2009р. датоване 02.11.2010р. про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонеру внаслідок зловживання з його сторони. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси перерахувати та повернути ОСОБА_1 кошти, які були утримані за рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси № 886 від 29.09.2009р., датованого 02.11.2010р. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.09.2006 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
До заяви вона подала трудову книжку, копію свідоцтва про народження, а також довідку про заробітну плату. Позивачці було повідомлено, що пенсія буде призначена на підставі наданих документів. Через деякий час позивачка поштою отримала пенсійне посвідчення (а.с.7) та банківську картку для одержання пенсії (а.с.8).
З жовтня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси перестало виплачувати ОСОБА_1 пенсію, у зв'язку із чим, вона звернулась за роз'ясненнями до відповідача, проте будь-яких пояснень позивачці не було надано.
В квітні 2010 р. ОСОБА_1 із поданого до неї адміністративного позову дізналась, що відомості в документах, на підставі яких була призначена виплата їй пенсії, не відповідають дійсності, а саме в трудовій книжці, було зазначено, що вона працювала в КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» та в асоціації «Золота роса»
Позивачка з 24.08.71 р. по 18.08.97 р. працювала на Одеському заводі поршневих кілець, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ВАТ «Одеський завод поршневих кілець» від 16.04.2010 року № 23/2010 (а.с.44).
Крім того, під час судового засідання в суді першої інстанції було з'ясовано, що заява про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 виконана не нею, підпис в графі «підпис заявника» не її.
Розпорядженням № 75100 УПФУ від 28.10.2010 року ОСОБА_1 була призначена виплата пенсії за віком з 06.07.2008 року в розмірі 565,78 грн. і станом на 01.12.2010 року вона одержувала пенсію в розмірі 758,51 грн.
В зв'язку з вищезазначеним рішенням № 886 УПФУ від 29.09.2009 року, датованим 02.11.2010 року, було встановлено 20% щомісячне відрахування з виплати пенсії ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється, якщо пенсія призначення на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси зверталось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум у розмірі 50067 гривень 43 копійки.
Однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2010р. у провадження по справі було закрито.
Таким чином, відповідач вибрав спосіб повернення надмірно виплаченої пенсії, у зв'язку з чим, неможливо одночасно приймати рішення про утримання з пенсії, а також звертатись в суд з відповідним позовом, оскільки це не передбачено ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, відповідач повинен довести незаконність неправомірних дій позивача в судовому порядку, оскільки позивачка заперечувала факт подання нею недостовірних відомостей, проте в матеріалах справи відсутні докази недобросовісності дій з боку ОСОБА_1
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.
суддя Димерлій О.О.
суддя Єщенко О.В.