Справа: № 750/1645/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І
Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ганечко О.М.,
суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, -
Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2013 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2012 року позивач досяг віку 55 років, він має більш як 25 років загального трудового стажу, з них більше як 12 років 6 місяців на роботах зі шкідливими умовами, передбаченими списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пільгову пенсію і ці обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача.
Однак, колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених шкідливих роботах.
Суд першої інстанції не звернув уваги на мотиви відмови у призначенні пільгової пенсії, оскілки позивач не має права на пільгову пенсію, у зв'язку із відсутністю пільгового стажу роботи.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить зарахувати періоди роботи за різний проміжок часу, вважаючи його пільговим, хоча суд першої інстанції не зарахувавши ці періоди зобов'язав призначити пільгову пенсію за відсутності необхідного пільгового стажу.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Також, судом першої інстанції не обґрунтовано підстави для зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.09.1987 рік по 30.09.1996 рік, що відображено в акті перевірки апелянта щодо правильності видачі уточнюючої довідки від 08.06.2007 № 05/491, виданої ВАТ „Чериігівбуд" про підтвердження пільгового стажу за період з 01.09.1987 по 30.09.1996, з'ясовано відсутність законних підстав для зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу.
Встановлено, що підтвердити первинними документами період роботи на посаді електрозварника з 01.09.1987 по 30.09.1996 неможливо, оскільки первинними документами, а саме книги наказів, картка форми Т-2 особові рахунки за період з 1987 по 1996 встановити на якій посаді працював ОСОБА_2 неможливо. В особових рахунках по нарахуванню заробітної: плати посада не вказана. В картці форми Т-2 посада вказана як «зварник» - підставою для внесення такого запису є наказ № 109 від 01.09.1987, хоча в самому наказі № 109 від 01.09.1987 позивач працював на посаді «електрозварник».
Згідно Списків № 162 від 11.03.1994 року, право на пільгову пенсію мають тільки особи, які виконували зварювальні роботи за професією електрозварник ручного зварювання.
Однак, в наказах про надання відпусток та про надання премій вказана вище посада, не вказана.
Згідно пільгової довідки від 08.06.2007 № 05/491 позивач значиться, як електрозварник ручного зварювання, тобто як і в Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, в той час, відповідно до записів трудової книжки за період з 10.01.1981 по 30.09.1996 - значиться газоелектрозварник.
Тобто, не можливо встановити, на якій саме посаді працював позивач, та чи було атестоване його місце.
Крім того, робота на посаді електрозварника ручного зварювання зараховується на підставі довідки про вихододні, оскільки позивач працював в залежності від тривалості відпрацьованих годин робочого дня.
Суд першої інстанції не врахував той факт, що відсутня довідка з місця роботи про вихододні, яка б дійсно підтверджувала кількість відпрацьованих годин на посаді електрозварник ручного зварювання, що дає право на пенсію за Списком № 2.
Тобто, за період з 01.09.1987 року по 30.09.1996 року суд вважає, що довідка про вихододні непотрібна, але звертаємо увагу, що саме характер роботи в шкідливих і важких умовах праці - на посаді електрозварника передбачає зайнятість на цій посаді протягом робочого дня певну тривалість годин, а не весь робочий день.
Одним з основних документів при призначенні відповідної пенсії є довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122. Дана довідка видається на підставі первинних документів, в ній має бути зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкти, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В довідці ф -122, яку надав управлінню позивач, зазначено лише період, який він був зайнятий на роботах, які дають право на пенсію на пільгових умовах, у відповідності до списку 2, населені пункти чи об'єкти, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в даній довідці не зазначено.
Позивач до управління надав довідку № 13-16, форми Ф-122, видану Колективним будівельно-монтажним підприємством „Укренергобуд" за період з 23.11.1999 по 31.12.2001 та довідку № 13-94, видану Славутицьким філіалом Колективним будівельно-монтажним підприємством „Укренергобуд" за період з 01.01.2002 по 15.05.2002.
Відповідно до ч. 1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 38 Постанови «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції включив у пільговий період з 26.08.2003 по 31.01.2004 роботи позивача.
Однак, можливості встановити вказаний вище факт немає, оскільки неможливо провести акт зустрічної перевірки підстав видачі довідки, так як дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не звітує з 2005 року. Встановити місцезнаходження немає можливості.
Також, що стосується зарахування періоду роботи з 01.03.2006 року по 31.07.2006 року, також вбачається з матеріалів справи, що з метою здійснення перевірки довідки Ф-122 за період роботи з 01.03.2006 року по 31.07.2006 року, було зроблено запит до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутич.
Відповідно до відповіді управління Пенсійного фонду України у м. Славутич дана філія за юридичною адресою не знаходиться, не звітує до органу Пенсійного фонду та не веде діяльності. Управлінням надіслано запит до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо проведення перевірки довідки.
Відповідно до відповіді від 13.03.2012 З А09/17 бухгалтерія не має змоги видати затребувані відомості через відсутність первинних документів для складання довідок.
Тобто, підстави для зарахування періоду роботи з 01.03.2006 року по 31.07.2006 року до пільгового стажу відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що пільговий стаж, позивача, складає 3 місяці, а тому у позивача відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, (в редакцій чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом, позивач, звернувся до суду 18.02.2013 року, а тому суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги за період до 18.09.2012 року підлягають залишенню без розгляду, враховуючи межі шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, зі змінами, що набули чинності на момент винесення спірного рішення.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що позовну заяву подано до суду з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто, суд при вирішенні даної справи повинен застосовувати процесуальний закон який діє на момент, розгляду справи та прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 17, 99, 100, 109, 160, 195, 199, 202, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2013 року скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах до 18.09.2012 року - залишити без розгляду.
В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: О.Г. Хрімлі
А.Ю.Коротких
Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 року.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.