Справа: № 2а/2570/1455/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
28 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Ященко Володимира Івановича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Територіального управління "Північ" Сиротенко А. М. та Начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання неправомірними дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Начальника Територіального управління "Північ" ОСОБА_2 та Начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, просив визнати неправомірною дію щодо визначення постановки на військовий облік в Ічнянський районний військовий комісаріат Чернігівської області, встановити наявність та відсутність компетенції в частині визначення постановки на військовий облік.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, представник позивача ОСОБА_1 - Ященко Володимир Іванович звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом № 679 Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 листопада 2009 року, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) з посади начальника відділу технічного контролю 6 арсеналу (1 розряду) Командування сил підтримки Збройних сил України. Після звільнення в запас позивач підлягає направленню на військовий облік до Чернігівського ОМВК.
Листом Територіального управління «Північ» від 01 березня 2010 року № 436 позивача повідомлено про обов'язок стати після звільнення в запас в семиденний строк на військовий облік за місцем проживання, тобто в Ічнянський районний військовий комісаріат Чернігівської області. Також зазначено, що для постановки на військовий облік в Чернігівському ОМВК необхідно мати реєстрацію місця проживання чи перебування у м. Чернігові або у населених пунктах Чернігівського району.
Вважаючи неправомірними дії начальника територіального управління «Північ» ОСОБА_2 щодо визначення для ОСОБА_1 постановки на військовий облік в Ічнянський районний військовий комісаріат Чернігівської області такими, що порушуютьправа, свободи та інтереси позивача як у виборі місця проживання, так відповідно в отриманні належного та вчасного пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати. Місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
В силу ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату про визнання бездіяльності щодо незарахування на військовий облік, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Разом з тим, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що для взяття на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_1 необхідна його реєстрація в м. Чернігові чи Чернігівському районі Чернігівської області.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , реалізовуючи свої конституційні права, самостійно обрав місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовою адресою, зазначеною в позові.
Таким чином, ОСОБА_1 не надав доказів порушення відповідачами його прав, свобод та інтересів, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання неправомірною дії начальника територіального управління «Північ» ОСОБА_3 щодо визначення для позивача постановки на військовий облік в Ічнянський районний військовий комісаріат Чернігівської області.
Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення наявності та відсутності компетенції у начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України щодо постановки позивача на військовий облік, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України вказаний спосіб судового захисту не передбачений.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність бездіяльності відповідачів, оскільки вони діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Ященко Володимира Івановича - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2013 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.