Справа: № 2а/2570/5614/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
21 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002191720 від 16 серпня 2011 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м.Чернігові проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів).
За результатами перевірки позивачем складено Акт № 855/17-219/НОМЕР_2 від 01 квітня 2010 року.
Перевіркою виявлено порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення валових витрат на 989052,84 грн., в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 148357,84 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 138850,07 грн. та за 2010 рік - 9507,77 грн.
За результатами встановлених перевіркою порушень, з урахуванням висновків, зазначених в рішенні № 169/24/25-010 від 09 червня 2011 року, Державною податковою інспекцією у м.Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002191720 від 16 серпня 2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 148 357,84 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В силу абз. 1-3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
В силу п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 3 вищевказаного договору визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 15 грудня 2012 року. Повернення грошових коштів здійснюється готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку або за рахунок поставки товарів, робіт чи послуг за домовленістю сторін.
Так, перевіркою позивача встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до складу валових витрат включено витрати а придбання морепродуктів (риба в асортименті), отримані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що підтверджується видатковими накладними на суму 1015895,65 грн.
Також, перевіркою встановлено, що у вказаних видаткових накладних зазначено форму розрахунків за отриманий товар - безготівкова. За даними Руху коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_3, розрахунки з ОСОБА_4 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року не проводились.
З 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ФОП ОСОБА_3 перераховано ОСОБА_4 за товар, отриманий у квітні 2009 року кошти на загальну суму 31000,00 грн. Станом на 31 грудня 2010 року рахується кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед ФОП ОСОБА_4 в сумі 1186874,86 грн.
Судом встановлено, що в день отримання товару, відповідно до видаткових накладних ФОП ОСОБА_3 відображено в книзі доходів та витрат в гр. 4 «закуплено товару». Відповідно до даних, відображених в книзі доходів та витрат в гр. 10 «виплати, пов'язані з одержанням доходу», наведено суму витрат, пропорційно одержаного доходу за асортиментом реалізованого товару. Записи про отримання товару від ФОП ОСОБА_4 зафіксовано в книзі доходів та витрат, зареєстрованих в ДПІ у м. Чернігові, згідно даних яких, до складу валових витрат віднесено суми пов'язані з придбанням морепродуктів від ФОП ОСОБА_4 Оплата за вказаний товар відбулась частково на суму 31000,00 грн.
Так, в порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат включено витрати га придбання риби в асортименті, сплату яких не підтверджено позивачем документально, в тому числі за 2009 рік в сумі 925667,18 грн. та за 2010 рік в сумі 63385,14 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних з фізичних осіб в сумі 148357,84 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 138850,07 грн. та за 2010 рік - 9507,77 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинні документи, які підтверджують витрати, понесені на придбання товару від ФОП ОСОБА_4, тому факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентом не доведено.
Таким чином, безпідставним є включення позивачем витрат на придбання морепродуктів (риба в асортименті), отримані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідно до податкових накладних на суму 1015895,65 грн.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Державна податкова інспекція у м. Чернігові під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2013 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.