Справа: № 826/10882/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Старової Н.Е.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Гран Трейд" щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ПП «Машпромсервіс» за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року.
За результатами перевірки складено Акт від 08 травня 2013 року №1324/2290/36859074, яким зафіксовано порушення п. 185.1, статті 185, п. 198.2, статті 198, п. 198,6 статті 198, п.200.1 статті 200, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 239 531,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - на суму 16 149,00 грн., за вересень 2011 року - на суму 61 831,00 грн., за жовтень 2011 року - на суму 161 551,00 грн. та пп. 139.1.9, п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 275 461,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення стосовно позивача від 31 травня 2013 року:
- №0007672290, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275 461,00 грн. (за основним платежем + 275461,00 штрафні (фінансові) санкції 0 грн.);
- №0007662290, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 299 413,75 грн. (за основним платежем + 239 531,00 штрафні (фінансові) санкції 59882,75 грн.).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №29-07/2011 від 29 липня 2011 року. Згідно договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити продукцію, а саме, Сіль (сіль технічна) помел №3 з протизлежувальною добавкою, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.
Крім того, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «МАШПРОМСЕРВІС» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №6/09-2011 від 06 вересня 2011 року.
Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.
Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно статті 9 Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.
На підтвердження реальності укладених договорів, позивачем було долучено до матеріалів справи наступні копії первинних документів: податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, актів приймання-передачі за видатковими накладними, товарно-транспортних накладних.
Між тим, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року № 488/346 і введені в дію з 01 січня 1996 року.
Відповідно до п. 2 зазначеного Наказу - застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Відповідно до п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до п. 10.8 зазначених Правил - у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.
Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
У своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що в товарно-транспортних накладних не зазначено П.І.Б. та посаду особу, яка здала товар. Однак, колегія суддів зазначає, що порушення Правил саме по собі не означає, що поставки за такими накладними не мали реального характеру та не призвели до настання наслідків.
Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товару, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що товар від постачальника було прийнято директором ТОВ "Гран Трейд", що підтверджується його підписом.
Щодо твердження стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази обліку придбаного товару на складських приміщеннях, суд апеляційної інстанції зазначає, що в договорах, укладених між сторонами та специфікаціях до них визначено адреси, куди мають здійснюватися поставки.
Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції за вказаним договором фактично мали реальний характер, його виконання оформлено відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрованих як платник податку на додану вартість та мав свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.
Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.
Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.
Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.
Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач діяв правомірно з дотриманням вимог законодавства.
Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 31 травня 2013 року №0007672290 та №0007662290.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Старова Н.Е.
Мєзєнцев Є.І.