29 січня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням та виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання права користування житловим приміщенням та виселення, в обґрунтування якого зазначила, що їй на підставі рішення райкому профспілки працівників агропромислового комплексу Одеської області радгоспом заводу «Хаджибейський» Біляївського району Одеської області 8 серпня 1995 року видано ордер № 13 на проживання в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.
18 серпня 1995 року за вказаною адресою зареєстрована донька позивача - ОСОБА_6 та онук - ОСОБА_8
Позивач зазначала, що у квартирі родина проживала до 1997 року, після чого змінили місце проживання за адресою: АДРЕСА_5, однак донька та онук залишились зареєстрованими у спірній квартирі.
Згідно повідомлення Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 22 квітня 2013 року, відповідачу ОСОБА_5 25 травня 1998 року видано ордер № 26 на користування квартирою АДРЕСА_1, яка з 1998 року є квартирою АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що виданий ордер відповідачу видано незаконно, позивач просила суд визнати за нею право на проживання в спірній квартирі та виселити відповідачку із займаного житла.
У квітні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування спірною квартирою; встановити, що зазначена в ордері № 26 від 25 травня 1998 року квартира АДРЕСА_1 фактично є спірною квартирою та встановити, що ОСОБА_5 є її користувачем спірної квартири.
У квітні 2013 року Холоднобалківська сільська рада звернулася до суду із зустрічним позовом, який ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2013 року залишено без розгляду.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.
Ухвалено визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлено, що зазначена в ордері № 26 від 25 травня 1998 року на ім'я ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1, є квартирою АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову.
Визнано за ОСОБА_4 право користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1, за раніше виданим ордером № 13 від 8 серпня1995 року.
Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 в спірній квартирі не зареєстрована і не проживає, а тому відсутні правові підстави для визнання за нею права користування житлом.
Задовольняючи зустрічний позов в частині визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 отримала у користування спірну квартиру на підставі ордеру № 26, вселилася в неї, а відповідачі не проживають в ній без поважних причин більше шести місяців.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині вимог про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування спірним житлом, суд першої інстанції посилався на те, що останні в квартирі не проживають та не зареєстровані.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не визнавались такими, що втратили право користування спірним житлом, та зазначив, що ОСОБА_8 не проживав у квартирі з поважних причин, оскільки до 5 грудня 2012 року був неповнолітнім та проживав за місцем проживання своєї бабусі ОСОБА_4, яка рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 9 червня 2010 року призначена його опікуном.
Висновок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Вирішуючи спір в частині зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 не набула права користування спірною квартирою і вона є неналежним позивачем у справі щодо визнання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житлом.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст. 316 ЦПК України у мотивувальній частині рішення апеляційного суду зазначаються мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Резолютивна частина має містити висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок апеляційного суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Ухвалене у справі оскаржуване рішення апеляційного суду вказаним вимогам закону не відповідає в повній мірі.
Встановивши, що спірна квартира, в якій залишався зареєстрованим неповнолітній ОСОБА_8, не була вільною, а не проживання в ній дитини зумовлено поважними причинами, оскільки, до досягнення повноліття останній проживав за місцем проживання свого опікуна ОСОБА_4, дійшов обґрунтованого висновку про те, що видача ордеру ОСОБА_5 на вселення у спірне житло є незаконним і таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 58 ЖК України.
Разом з тим, навівши в мотивувальній частині мотиви вирішення зустрічного позову, апеляційний суд в порушення ст. 316 ЦПК України, не зазначив в резолютивній частині рішення висновку по суті цих позовних вимог.
За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст.338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 - ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік