29 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, відділу державної реєстрації прав на нерухоме речове майно реєстраційної служби Головного управління юстиції Луганської області, треті особи: приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6, орган опіки та піклування Артемівської районної у м. Луганську ради, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності на 1/2 частку майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 7 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 жовтня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. 4 червня 2003 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5, від якого у них народилася дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а від першого шлюбу вона має неповнолітню дочку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. 21 липня 2008 року вона подарувала відповідачу ОСОБА_5 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1. Однак зазначений правочин був укладений з недодержанням вимог чинного законодавства України, передбаченого ЦК України, які є необхідними для укладення такого правочину.
Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним, у зв'язку з його нікчемністю; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частку зазначеного будинку; визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку, яка була передана за договором дарування ОСОБА_5 та стягнути з останнього на її користь витрати по сплаті судового збору; повернути їй переплачений судовий збір.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 7 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 від 21 липня 2008 року недійсним, у зв'язку з його нікчемністю; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та скасовано державну реєстрацію права власності на 1/2 частку зазначеного будинку від 28 липня 2008 року на ім'я ОСОБА_5; визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка була передана за договором дарування ОСОБА_5 від 21 липня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та закрити провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що при посвідченні спірного договору дарування не отримано згоду органу опіки та піклування, отже, порушено ст. ст. 203, 215, 224 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства».
Доводи касаційної скарги щодо пред'явлення до суду тотожного позову є безпідставними, оскільки предмет позовних вимог інший.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 7 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта