29 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним, стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року,
У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз» (далі - ТОВ «Зараз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території укладеним, стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та триьохпроцентів річних.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року позов ТОВ «Зараз» задоволено частково.
Ухвалою цього ж суду від 6 березня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
25 червня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року повернуто апелянту з підстав, передбачених ч. 2 ст. 293 ЦПК України, оскільки вона не підлягає оскарженню.
12 серпня 2013 року ОСОБА_3 в особі свого представника - ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку апеляційного оскарження заочного рішення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, установленого ч. 1 ст. 294 ЦПК України при оскарженні рішення суду, однак заявником не наведено поважних причин його пропуску.
Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм процесуального права.
Частиною 4 ст. 231 ЦПК України передбачено, що в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.
Як убачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року відповідач звернувся до суду 12 серпня 2013 року, тобто поза межами строку, встановленого законом. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення залишено без руху, визнавши підстави для поновлення пропущеного строку не поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними чи істотними труднощами, та надано апелянту строк для усунення недоліків і сплати судового збору, а ухвалою від 8 жовтня 2013 року - відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку апеляційного оскарження заочного рішення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на заочне рішення.
Разом з тим об'єктивні, непереборні чи істотними труднощі - це, зокрема, обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Таким чином, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року, відповідач посилався на те, що після повернення 14 червня 2013 року апеляційним судом його апеляційної скарги на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року, він не отримував жодних повідомлень про рух справи та отримав копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року лише після ознайомлення зі справою 8 серпня 2013 року.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Також відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Визнавши причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажною, апеляційний суд не врахував, що відповідач з моменту ухвалення рішення суду не погоджувався з ним і оскаржував.
При цьому ЦПК України не містить вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2013 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко