Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.,
за участю прокурора ОСОБА_10.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2013 року.
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2011 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2013 року,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки;
- за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
- за ч. 2 ст. 383 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, із позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
Вирок суду щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 1 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь цивільного позивача КС «Слобода-кредит» в солідарному порядку 1 987 805,75 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за обставин, детально наведених судом першої інстанції.
Так, 09 липня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Харків, пр. Московський, 65, кім. 4, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей підробив офіційний документ - протокол №1 від 09 липня 2005 року установчих зборів КС «Слобода-кредит», який у подальшому використав для створення та реєстрації юридичної особи. В даний документ вніс дані про затвердження установчими зборами за участю 52 осіб, які в дійсності не проводились, статуту кредитної спілки, положення про органи управління: наглядову раду, ревізійну комісію, правління, кредитний комітет та обрання його головою наглядової ради КС «Слобода-кредит». Відповідно до протоколу установчих зборів, ст. 15 Закону України «Про кредитні спілки» та Положення про наглядову раду спілки, в період діяльності спілки ОСОБА_1 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками по її керівництву.
У липні 2005 року ОСОБА_1, діючи умисно, виступаючи посадовою особою - головою наглядової ради КС «Слобода-кредит», спричиняючи тяжкі наслідки, завідомо знаючи, що особи, нібито обрані членами органів управління спілки, про це не повідомлені та не будуть брати участь у її діяльності, оскільки все керівництво фінансовою установою буде здійснюватись ним особисто, одноособово надав підроблені ним документи, що містять неправдиві відомості у виконавчий комітет Харківської міської ради з метою реєстрації кредитної спілки як юридичної особи, а також доручив ОСОБА_5, що не був обізнаний про протиправність дій ОСОБА_1, надати дані документи в Державну комісію регулювання ринків фінансових послуг для реєстрації фінансової установи. 18 липня 2005 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було зареєстровано юридичну особу - кредитну спілку «Слобода-кредит», код ЄДРПОУ 33608217, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 500752, а 15 вересня 2005 року згідно з розпорядженням Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг видано свідоцтво про державну реєстрацію фінансової установи КС «Слобода-кредит».
10 жовтня 2008 року приблизно о 19.00 год., перебуваючи в офісі КС «Слобода-кредит» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 65, кім. 4, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду голови правління КС «Слобода-Кредит», відключивши систему відеоспостереження, достовірно знаючи, що у сейфі, розташованому у кабінеті бухгалтерії зберігаються грошові кошти кредитної спілки, відкривши указаний сейф наявним електронним ключем, таємно викрали із нього грошові кошти на загальну суму 1 987 805,75 грн., тобто в особливо великих розмірах, які привласнили, чим спричинили КС «Слобода-кредит» матеріальних збитків на указану суму.
Після цього 13 жовтня 2008 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Харків, пр. Московський, 65, кім. 4, достовірно знаючи, що фактично крадіжку грошових коштів на суму 1 987 805,75 грн. вчинено ним із ОСОБА_2, а крадіжки грошових коштів на суму близько 6 826 274,41 грн. ніхто не здійснював, надав вказівку ОСОБА_6, що займав посаду керівника служби безпеки спілки, повідомити про викрадення коштів правоохоронні органи, та вказане повідомлення було зареєстровано в журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини Московського РВ Харківського МУ УМВС України у Харківській області.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 порушує питання про закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України або про зміну вироку та перекваліфікацію його дій на ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вчинення крадіжки у особливо великих розмірах вважає недоведеним. Зазначає, що показання співучасника ОСОБА_2 та висновки судово-економічної експертизи, які покладені в основу вироку за ч. 5 ст. 185 КК України є недопустимими доказами, посилається на неправильну їх оцінку судами та неправильне встановлення внаслідок цього фактичних обставин справи. Вказує про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу внаслідок суворості. Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки не врахував, що ОСОБА_2 змінив свої пояснення під час апеляційного розгляду справи.
- захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 порушує питання про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України, в обґрунтування чого посилається на недопустимість доказів, а саме показань ОСОБА_2, який в апеляційному суді змінив свої пояснення щодо обставин вчиненого злочину, а також безпідставне врахування та неналежну оцінку висновку судово-економічної експертизи у якості доказу фактичної наявності суми викраденого у касі кредитної спілки.
- засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність його винуватості у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 185 КК України, вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості та порушує питання про його пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК України. На думку засудженого, суд недостатньо врахував обставини, що пом'якшують покарання: активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, щире каяття, наявність у нього неповнолітньої дитини, позитивні характеристики з місця проживання та роботи.
У запереченнях на касаційну скаргу представник цивільного позивача КС «Слобода-кредит» зазначає про необґрунтованість касаційної скарги захисника ОСОБА_4 та просить судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених, які підтримали касаційні скарги, захисника ОСОБА_3, який вважав, що зміна показань ОСОБА_2 є нововиявленою обставиною, у зв'язку з чим справу слід направити на новий судовий розгляд, думку прокурора щодо безпідставності касаційних вимог та наявності підстав для зміни судових рішень шляхом виключення у порядку ст. 395 КПК України 1960 року посилання на ст. 70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 вони фактично посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Висновки суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України, правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону та правильність закриття провадження за ч. 1 ст. 358 КК України у касаційних скаргах засуджений та його захисник не оспорюють.
При перевірці матеріалів справи касаційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства у сукупності, у тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності, про що у вироку відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року наведено докладні мотиви.
В основу вироку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, судом обґрунтовано покладено у тому числі послідовні показання засудженого ОСОБА_2 щодо обставин вчиненого злочину, які він надавав у судовому засіданні, підтвердивши свої показання на досудовому слідстві про викрадення 10 жовтня 2008 року грошових коштів із сейфу КС «Слобода-кредит» та інші детально наведені у вироку докази. Зокрема, ОСОБА_2 пояснював, що після закінчення робочого дня за вказівкою ОСОБА_1 він вимкнув системний блок відеоспостереження, після чого останній відчинив сейф електронним ключем та вилучив із нього грошові кошти, зазначаючи при цьому, що механічний ключ від сейфа знаходився у нього, а електронний - у ОСОБА_1, та коштів у сумі близько 6 млн. грн. у наявності в сейфі не було.
Свої висновки суд також обґрунтував, поклавши в основу вироку дані, встановлені із показань свідка ОСОБА_6 та сукупності письмових доказів, у тому числі й висновку судово-економічної експертизи від 31 серпня 2009 року щодо фактичного залишку грошових коштів у сумі 1 992 919,06 грн. у касі КС «Слобода-кредит» станом на кінець робочого дня 10 жовтня 2008 року, а також акту інвентаризації від 13 жовтня 2008 року щодо наявності у касі підприємства станом на цей час грошових коштів на суму 5 113,31 грн. та інших доказів, детально наведених у вироку.
Підстав вважати, що ОСОБА_2 обмовив ОСОБА_1 у вчиненні злочину під час досудового слідства та провадження справи в суді першої інстанції, як про це обґрунтовується у касаційних скаргах за матеріалами справи не встановлено, показання ОСОБА_2 надавав добровільно, зі скаргами щодо застосування до нього незаконних методів слідства не звертався.
Доводи захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_1 про обґрунтування висновків суду недопустимими доказами є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, у тому числі й висновок судової експертизи, отримані із дотриманням порядку, визначеного кримінально-процесуальним законодавством, а тому суд правильно вирішив питання про їх допустимість.
Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи апеляцій ОСОБА_1 та його захисника у тому числі й ті, що аналогічні доводам його касаційної скарги, зокрема, про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 5 ст. 185 КК України, обґрунтовано визнав їх безпідставними. В ухвалі наведені докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. Ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Доводи у касаційних скаргах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про суворість призначеного їм за ч. 5 ст. 185 КК України покарання колегія суддів також вважає безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 5 ст. 185 КК України суд керувався вимогами ст. 65 КК України та врахував тяжкість і характер злочину, вчиненого у співучасті, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має батьків похилого віку, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням тяжкості злочину, що належить до категорії особливо тяжких, даних про особу засудженого, обставини, що пом'якшує покарання, призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 185 КК України є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд також дотримався вимог ст. 65 КК України та повною мірою врахував ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочину, вчиненого у співучасті, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які він посилається у касаційній скарзі, зокрема те, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи. Обставинами, що пом'якшують покарання визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 185 КК України у розмірі ближче до мінімальної межі санкції вказаної норми є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного йому покарання у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки вищевикладені обставини, що пом'якшують покарання, з урахуванням даних про особу засудженого ОСОБА_2 не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 в його інтересах та засудженого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
Разом із цим, відповідно до ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2 апеляційний суд допустився помилки. З урахуванням того, що вирок суду щодо його засудження за ч. 5 ст. 185 КК України було залишено без зміни, а у решті обвинувачення скасовано із направленням справи на додаткове розслідування, з вироку повинно було бути виключено рішення суду про призначення покарання ОСОБА_2 на підставі ст. 70 КК України. Дану помилку суд виправляє шляхом зміни вироку та виключення із нього рішення суду про призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити: виключити з вироку рішення про призначення йому покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.
Вказані судові рішення щодо ОСОБА_1 та у решті щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9