Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9.,
суддів ОСОБА_10., ОСОБА_11.,
за участю прокурора ОСОБА_12.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Зарічненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь потерпілої ОСОБА_7 - 45 000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_5 - 48 120 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляції потерпілих, захисника і засудженого - без задоволення.
Як установив суд, ОСОБА_6 26 вересня 2011 року приблизно о 23.00 год, будучи єгерем, під час охорони мисливських угідь виявив у лісовому масиві поблизу с. Радове Зарічненського району факт порушення правил полювання невідомою особою. З метою затримання цієї особи ОСОБА_6 прибув до автобусної зупинки села, де спорядив власну мисливську рушницю одним набоєм із дробом і вийшов напереріз руху мотоцикла під керуванням порушника, яким виявився ОСОБА_8 Наблизившись до ОСОБА_6, ОСОБА_8 кинув мотоцикл, схопив обома руками рушницю ОСОБА_6 і став тягнути на себе. У результаті перетягування рушниці ОСОБА_6 з необережності здійснив постріл та влучив у ОСОБА_8, заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування внаслідок неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Скаржник зазначає, що органом досудового слідства та судами не було належним чином встановлено направленість умислу винного. Стверджує, що постріл вчинено не через необережність, а з непрямим умислом, а отже дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. Посилається на те, що досудове слідство проведено неповно і цю неповноту не можна усунути в судовому засіданні. ОСОБА_5 вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК 1960 року, оскільки ухвала не містить відповіді на доводи його апеляції.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції внаслідок порушення вимог ст. 377 КПК 1960 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілого підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Згідно ст. 377 КПК 1960 року ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам цього Кодексу, у ній мають бути зазначені, зокрема суть апеляції, аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного цим судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які доводи апеляції визнано необґрунтованими. Тобто, в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Цих вимог закону апеляційний суд не виконав.
У поданій на вирок суду апеляції потерпілий ОСОБА_5 порушував питання про скасування вироку місцевого суду та повернення справи прокурору на нове розслідування з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону. Зокрема, в обґрунтування своєї скарги потерпілий вказував на те, що досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, оскільки не було проведено відтворення обстановки й обставин події з використанням мотоцикла, що унеможливлювало перевірку дійсних обставин зупинки засудженим водія мотоциклу, падіння останнього і можливості залишення слідів крові на мотоциклі. Потерпілий стверджував, що проведення зазначеної слідчої дії необхідне з огляду на суперечливість і неправдивість показань ОСОБА_6 стосовно конкретних обставин події та механізму спричиненого вогнепального поранення потерпілому під час перетягування рушниці між ними з огляду на висновок експерта, згідно з яким слідів рук на поверхнях рушниці не виявлено, та наявності експертного висновку про неможливість здійснення пострілу з наданої на експертизу рушниці без натискання на спусковий гачок. А отже, на думку потерпілого, показання ОСОБА_6 щодо обставин скоєного злочину не ґрунтуються на матеріалах справи.
Крім того потерпілий ОСОБА_5 посилався в апеляції на неправильне застосування кримінального закону, а саме неправильну кваліфікацію дій винного за ч. 1 ст. 119 КК. Автор апеляції вказував на наявність у діях ОСОБА_6 непрямого умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, оскільки останній спорядив рушницю патроном саме з метою пострілу, тобто передбачав можливість спричинення вогнепального поранення і бажав діяти саме в такий протиправний спосіб. З огляду на такі твердження потерпілого, він порушував питання про направлення справи на нове розслідування для застосування до винної особи закону, який передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наведених доводів апеляції, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та не дав їм обґрунтованої оцінки. Залишаючи апеляцію потерпілого ОСОБА_5 без задоволення, апеляційний суд обмежився загальним формулюванням про те, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі докази по справі, дав їм всебічну оцінку та вірно кваліфікував дії винного. Доводи апелянта про наявність у діях ОСОБА_6 більш тяжкого умисного злочину суд апеляційної інстанції залишив без дослідження, зазначивши про те, що органом досудового слідства не встановлено умисел засудженого на заподіяння тілесних ушкоджень.
Зазначене дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції не повно дослідив обставини справи, не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляції потерпілого ОСОБА_5 і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.
За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід урахувати викладене, з дотриманням вимог закону перевірити доводи усіх поданих апеляцій та касаційної скарги потерпілого при необхідності шляхом проведення судового слідства і прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11