Справа № 1-68/11
Провадження №1/761/6/2014
іменем України
13 січня 2014 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за участю прокурора ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Погребище Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_18 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в Фастівському районі Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
кожного, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 та ч.2 ст.162 КК України,
органом досудового слідства підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен окремо, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 та ч.2 ст.162 КК України, за наступних обставин.
Так, згідно обвинувачення, 29.12.03 начальник відділення УКР ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9 дізнався від начальника Поліського РВГУ МВС України в Київській області ОСОБА_19 про те, що районним відділом розслідується кримінальна справа № 18-2812 за ч.2 ст.189 КК України по факту вимагання грошей невідомими особами у ОСОБА_20 , і начебто є достатні підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння цього злочину потерпілого ОСОБА_8 , мешканця м. Києва, в помешканні якого необхідно провести обшук за постановою суду. Керуючись кар'єрними спонуканнями, підсудний ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_19 та його підлеглим практичну допомогу в проведенні обшуку за постановою суду в помешканні потерпілого ОСОБА_8 . Дізнавшись про те, що проведення цієї слідчої дії, за дорученням слідчого, доручено о/у групи карного розшуку Поліського РВГУ МВС України в Київській області, підсудний ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_19 , що з своїми підлеглими буде чекати вказаного співробітника о 7 годині ранку 30 грудня 2003 року біля помешкання потерпілого ОСОБА_8 , по АДРЕСА_5 . Підсудний ОСОБА_9 про необхідність надання практичної допомоги працівникам Поліського РВГУ МВС України в Київській області в цей же день доповів начальнику УКР ГУ МВС України в Київській області. 30.12.2003 року, близько 08 години ранку, в той момент коли підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_5 , чекали о/у групи карного розшуку Поліського РВГУ МВС України в Київській області, до під'їзду № 10 будинку АДРЕСА_5 під'їхав потерпілий ОСОБА_8 на автомобілі і зайшов до будинку. О/у групи карного розшуку Поліського РВГУ МВС України в Київській області з постановою суду про проведення обшуку в квартирі потерпілого ОСОБА_8 ще не з'явився, а відповідно у підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не було жодних законних підстав для проникнення в помешкання вказаного потерпілого та інших дій відносно останнього, з метою проведення обшуку, що всі вони знали і добре усвідомлювали. Однак, не дивлячись на це, підсудний ОСОБА_9 , в порушення ст. 3 п.11 ст. 10, п. 5 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 106, 114, 118 КПК України 1960 року, діючи протизаконно, без відповідного доручення слідчого, у провадженні якого знаходиться конкретна кримінальна справа, тобто за відсутності будь-яких уповноважуючих до таких дій процесуальних документів, виходячи за межі своїх владних та службових повноважень, намагаючись проявити ініціативність та сумлінність у відношенні до своїх службових обов'язків перед керівництвом ГУ МВС України в Київській області, дав незаконну, безпідставну вказівку підпорядкованим йому працівникам УКР ГУ МВС України в Київській області підсудним ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 затримати потерпілого ОСОБА_8 , розподіливши обов'язки між ними та окресливши план дій, на що вони, діючи узгоджено усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, погодились і приступили до здійснення задуманого. Підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , виконуючи незаконну, безпідставну вказівку свого безпосереднього керівника підсудного ОСОБА_9 та усвідомлюючи, що діють з перевищенням владних та службових повноважень, з метою затримання потерпілого ОСОБА_8 , зайшли за останнім до кабіни ліфта, і нічого не повідомляючи йому, стали підніматись з ним на п'ятий поверх де розташовувалась квартира потерпілого. Підсудний ОСОБА_9 з підсудним ОСОБА_10 в цей момент стали підніматись на 5-ий поверх східцями. В той момент, коли кабіна ліфта зупинилась на 5-ому поверсі і потерпілий ОСОБА_8 став виходити на східцевий майданчик, підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , в порушення ст. 3, ч.2 ст.5, п.11 ст.10, п.5, ст.11, ч.2 ст.12, ст.13, ст.14 Закону України «Про міліцію», ст. 106, 114, 118 КПК України 1960 року, з метою затримання зазначеного потерпілого, діючи протизаконно, безпідставно, узгоджено, не представившись та без будь-якого попередження, защепнули на правій руці потерпілого ОСОБА_8 наручник і з застосуванням фізичного насильства, завертаючи руки за спину, почали валити його на підлогу східцевого майданчика, при цьому, потерпілий ОСОБА_8 , виходячи із ситуації, що склалась, став чинити опір нападникам, але на допомогу підсудним ОСОБА_11 і ОСОБА_12 кинулись підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які піднялись на поверх, і вони всі разом повалили потерпілого ОСОБА_8 на підлогу, завели руки за спину, защепнувши на зап'ястках обох рук наручники. Далі, після того, як потерпілий ОСОБА_8 , зазнавши протиправного нападу зробив спробу вчинити опір, підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , в порушення ст. 1, 2, 3, ч.2 ст.5, ч.2 ст.12, ст.13, ст.14 Закону України про «Міліцію», діючи протиправно, безпідставно і цинічно, дискредитуючи своїми діями органи внутрішніх справ, з метою подолання у потерпілого ОСОБА_8 будь-якої волі до опору, явно виходячи за межі владних та службових повноважень, стали бити останнього ногами по спині, тулубу і ногам, поки той продовжував лежати на підлозі східцевого майданчика. Зазнавши зухвалого нападу потерпілий ОСОБА_8 став кричати і кликати на допомогу. На ці крики з квартири вибігли його дружина і сестра, при цьому, остання кинулась на допомогу, але підсудний ОСОБА_10 зупинив її, нанісши удар рукою в область голови, а в цей момент троє інших працівників міліції, закрутивши потерпілому ОСОБА_8 руки за спину, підвели його до шахти ліфта і викликали ліфт. Коли підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_12 завели потерпілого ОСОБА_8 до кабіни ліфта, підсудний ОСОБА_10 представився дружині і сестрі потерпілого працівником міліції, але причин затримання потерпілого ОСОБА_8 не повідомив, як і того куди останній буде доставлений.
Коли вони всі разом спустились на перший поверх, продовжуючи діяти протиправно, безпідставно і цинічно, явно виходячи за межі своїх владних та службових повноважень, вже представившись працівниками міліції, підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вивівши потерпілого ОСОБА_8 з кабіни ліфта, принижуючи честь і гідність останнього, в порушення ст.ст. 1.2, 3, ч. 2 ст. 12, ст. 13, ст. 14 Закону України «Про міліцію», завернули на його голові куртку, в яку він був одягнутий, щоб останній не міг бачити куди його ведуть,
застосовуючи силу та болісні прийоми, закрутили йому за спину руки, які були защепнуті в наручники, і таким чином, на виду у сусідів, повели до його ж автомобіля. Біля автомобіля до них підійшов підсудний ОСОБА_9 , власноручно вийняв з кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 ключі від автомобіля останнього, та за відсутності підстав і в порушення порядку проникнення до володіння особи, регламентованого ст.ст. 190, 191 КПК України 1960 року, усвідомлюючи, що діє незаконно, відкрив автомобіль і сів за кермо, давши вказівку підсудним ОСОБА_11 і ОСОБА_12 помістити потерпілого ОСОБА_8 на заднє сидіння вказаного автомобілі, що ті і зробили, сівши по обидва боки від затриманого, усвідомлюючи, що таким чином вчинили незаконне проникнення у володіння особи. В салоні автомобіля підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_12 натягли на голову потерпілого ОСОБА_8 в'язану шапку, щоб останній не міг бачити напрямку руху автомобіля. Після цього, підсудний ОСОБА_9 скерував автомобіль до ГУ МВС України в Київській області, а підсудний ОСОБА_10 їхав за ними на автомобілі підсудного ОСОБА_9 .
Як далі вбачається з обвинувачення, продовжуючи свої злочинні дії, порушуючи конституційні права потерпілого ОСОБА_8 на особисту недоторканість і недоторканість майна, яким він володіє і користується, без наявності будь-яких уповноважуючих на це процесуальних документів, які б надавали їм право затримати останнього, із застосуванням насильства, підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 незаконно доставили його до ГУ МВС України в Київській області. У подальшому, біля 11 години до ГУ МВС України в Київській області приїхав о/у групи карного розшуку Поліського РВГУ МВС України в Київській області та привіз з собою постанову суду на проведення обшуку в помешканні потерпілого ОСОБА_8 . В той же час, підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , залишаючи потерпілого ОСОБА_8 в наручниках, вивели його з приміщення ГУ МВС України в Київській області та підвели до автомобіля марки «Пежо-605», державний номер НОМЕР_1 , яким він володіє і користується, і який знаходився біля будівлі ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15), після чого, близько 11 години, за відсутності підстав і в порушення порядку проведення огляду володіння особи, регламентованого ст. 190 КПК України 1960 року, без письмової згоди згаданого потерпілого, усвідомлюючи, що діють незаконно, провели незаконний огляд зазначеного автомобіля. Далі, підсудні ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , продовжуючи діяти незаконно, в порушення порядку проникнення до володіння особи, регламентованого ст.ст. 190, 191 КПК України 1960 року, взяли в користування автомобіль потерпілого ОСОБА_8 , помістили його на заднє сидіння автомобіля, залишаючи його в наручниках, і поїхали з о/у групи карного розшуку Поліського РВГУ МВС України в Київській області до помешкання вказаного потерпілого проводити обшук за постановою суду.
Після проведення обшуку, потерпілий ОСОБА_8 був доставлений для участі в проведенні дій до СВ Поліського РВГУ МВС України в Київській області.
За явної відсутності будь-яких доказів причетності потерпілого ОСОБА_8 до вимагання у ОСОБА_20 , слідчий СВ Поліського РВГУ МВС України в Київській області, після допиту вказаного потерпілого в якості свідка по кримінальній справі, близько 21 години надав йому можливість повернутись додому.
Згідно висновку експерта №154/И від 28.03.2005 року при судово-медичному освідуванні потерпілого ОСОБА_8 , вивченні медичної документації на його ім'я, з врахуванням даних його контрольного рентген-обстеження, у нього виявлені легкі тілесні ушкодження, які викликали за собою розлад здоров'я на термін не більше 6 днів.
Підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен окремо, в судовому засіданні заявили клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор та захисники не заперечували щодо задоволення згаданих клопотання підсудних.
Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступних висновків.
Підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 та ч.2 ст.162 КК України (в редакції КК України станом на 30.12.2003 року), які за своєю правовою природою, відповідно до ст.ст. 5, 12 КК України, є тяжким злочином (ч. 2 ст. 365 КК України) та злочином середньої тяжкості (ч. 2 ст. 162 КК України).
З моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , злочинів минув відповідний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України (десять років).
За таких обставин, зважаючи, що підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожний окремо, просили звільнити їх від кримінальної відповідальності саме з цих підстав, і правових перешкод щодо цього судом не встановлено, тому в даному конкретному випадку, на переконання суду, клопотання підсудних підлягає задоволенню.
Речові докази слід залишити при справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11-1, 81, 273, 282 КПК України 1960 року, п. 11 Перехідних положень КПК України, суд,
Звільнити ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Погребище Вінницької області, та ОСОБА_18 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в Фастівському районі Київської області, кожного, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , кожного, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 та ч.2 ст.162 КК України (в редакції КК України станом на 30.12.2003 року) - закрити.
Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожному, - підписку про невиїзд - скасувати.
Речові докази - зберігати при справі.
На постанову може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
СУДДЯ ОСОБА_21