Ухвала
іменем україни
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_6.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130280000589, за обвинуваченням
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця
м. Ташаус, Туркменистан, який проживає
за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_1.,
Вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року ОСОБА_2 засуджено:
· за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки, та з покладенням на нього обов'язку передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року змінено: постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці.
Обрано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання.
В решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини і кваліфікації дій ОСОБА_2, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності обвинуваченого, який підлягав обов'язковому виклику у судове засідання, оскільки в апеляції ставилось питання про погіршення його становища, що призвело до порушення права на захист.
Також, прокурор вказує, що апеляційний суд погіршив становище обвинуваченого, але при цьому виніс не вирок, а ухвалу, що є порушенням вимог ст. ст. 407, 408 КПК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що на початку квітня 2013 року, на присадибній ділянці свого житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, без мети збуту незаконно посіяв, а згодом незаконно вирощував, шляхом культивування і поливу, 15 рослин роду коноплі.
12 червня 2013 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, працівники міліції в ході огляду житлових приміщень і інших приміщень, які належать ОСОБА_2, по АДРЕСА_1, виявили та вилучили 15 рослин роду коноплі, які виростали на присадибній ділянці вказаного вище житлового будинку, та які відповідно до висновку експерта, є нарковмісними рослинами роду коноплі (Cannabis), та які ОСОБА_2 незаконно посіяв і незаконно вирощував при вказаних вище обставинах.
Заслухавши доповідь суді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 310 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Доводи прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та порушення права обвинуваченого на захист заслуговують на увагу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року прокурор подав апеляцію, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 у виді арешту строком на 6 місяців.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо така зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
У випадках необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
Проте апеляційний суд постановив своє рішення всупереч зазначеним вимогам кримінального процесуального закону.
Зокрема, приймаючи рішення про часткове задоволення апеляції прокурора апеляційний суд змінив вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання і постановив вважати його засудженим за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці, яке за санкцією вказаного закону та згідно зі ст. 51 КК України є більш м'яким видом покарання, ніж обмеження волі. Однак з огляду на те, що суд першої інстанції звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, а призначене апеляційним судом покарання у виді арешту засудженому необхідно відбувати реально, то, по суті, своїм рішенням апеляційний суд погіршив становище засудженого, чого не вправі був робити ухвалою.
Таким чином, апеляційний суд не мав законного права визначати ОСОБА_2 ухвалою (а не вироком) за ч. 1 ст. 310 КК покарання у виді арешту, яке належало відбувати реально, за наявності вироку місцевого суду, яким цю особу звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Однак ці вимоги закону апеляційним судом повною мірою також дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний суд хоча і повідомив належним чином обвинуваченого ОСОБА_2, про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що у матеріалах провадження є відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не з'ясував поважність чи неповажність причин не явки до суду апеляційної інстанції останнього, та не вжив необхідних заходів до забезпечення його прибуття до суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим його ухвала на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене в ухвалі касаційного суду, розглянути справу з дотриманням вимог закону, та обсудити питання чи є прокурор Е.Н. Ганієв суб'єктом апеляційного оскарження вироку Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року.
Керуючись статтями 433, 436,438 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5