Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
розглянувши у судовому засіданні 27 січня 2014 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2013 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Тбілісі, громадянина України,
в порядку ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2013 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 30 вересня 2012 року о 15 год. у квартирі за місцем свого проживання у м. Лисичанську, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків із своїм батьком ОСОБА_5, умисно з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень завдав йому руками та ногами не менш 7-8 ударів в голову та не менш 2-3 ударів в область тулуба і кінцівок, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді тяжкої тупої травми голови із крововиливом під оболонки головного мозку, множинними подвійними переламами ребер праворуч, що ускладнилися травматичним шоком і набряком речовини головного мозку, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 3 год. настала смерть ОСОБА_5
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення кримінального процесуального закону, суворість призначеного покарання. Стверджує, що удари, який він завдав батьку, не могли привести до його смерті, при цьому ОСОБА_4 сам бився головою об стіну. Указує, що суд не допитав усіх свідків. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі його вину обставини. Просить змінити вирок та пом'якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438, 433 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, зокрема, власних показаннях засудженого, який не заперечував, що завдав потерпілому удари, показаннях свідків-очевидців події про бійку, даних висновку судово-медичної експертизи,і є правильним.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно.
Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.
Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який є тяжким злочином, пом'якшуючу його вину обставину часткове визнання вини та каяття, обтяжуючі - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку, а також дані про його особу. Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_4 в порядку ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, його вік.
Тому обране судом ОСОБА_4 покарання ближче до найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.
Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим та його захисником в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, у тому числі щодо істотних, на його думку, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8