30 січня 2014 року 810/6903/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
17 грудня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" (далі - позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 р. № 0003982205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та колективним торгівельним підприємством "Промторг" (далі - КТП "Промторг"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані сторонами в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що фінансово - господарські відносини між позивачем та зазначеним контрагентом були здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що позивач під час перевірки не зміг підтвердити реальність формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, у відповідача були відсутні майно, трудові ресурси, виробничо - складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі акти, засоби для транспортування та інше майно, які необхідні для здійснення господарських операцій. Зазначив, що позивачем відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з контрагентом КТП "Промторг" без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків (а.с. 102 - 105).
23 січня 2014 р. представниками сторін були подані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу без участі їх представників, у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
9 лютого 2000 р. позивач зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 343476 та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серія АБ № 566174 (а.с. 8-9 відповідно).
Основними видами діяльності за КВЕД є: інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
У період з 27 по 28 серпня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з КТП "Промторг" за період квітень-травень 2013 р., за результатами якої 28 серпня 2013 р. було складено акт перевірки № 980/22-00/30729660 (далі - акт перевірки № 980/22-00/30729660) (а.с. 21 - 33).
У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:
1) п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати у сумі 516 667 грн 00 коп., в т.ч. за: квітень 2013 р. - 83 333 грн 00 коп., та за травень - 433 333 грн 00 коп.
13 вересня 2013 р. на підставі акту перевірки № 980/22-00/30729660 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0003982205, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 775 001 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 516 667 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 258 334 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0003982205) (а.с. 20).
У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України.
Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Згідно з п. 200.1, ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Згідно з вимогами п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.
Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - КТП "Промторг" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.
1 квітня 2013 р. між позивачем (замовником) та КТП "Промторг" (підрядником) було укладено договір № 01/04-03 (а.с. 129 - 130).
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 названого договору підрядник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах цього договору, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник - прийняти і оплатити наступні роботи: "Будівельно-монтажні роботи на об'єкті: двоповерховий гаражний комплекс за адресою м. Київ, вул. Ернста 14".
На підтвердження виконання контрагентом умов названого договору позивачем було надано суду:
1) акти здачі - приймання робіт (надання послуг) без дати та без номеру (а.с. 62 - 71);
2) податкові накладні від 24, 25, 26, 29, 30 квітня 2013 р. № 35, 36, 37, 38, 39, 41, 45, 50, 51, 52 (а.с. 72 - 81).
Проте, згідно з актами здачі - приймання робіт (надання послуг) КТП "Промторг" було передано позивачу виконані ремонтні роботи, на суми зазначені в цих актах (а.с. 62-71).
У виданих КТП "Промторг" податкових накладних зазначена номенклатура товарів/послуг продавця - ремонтні роботи (а.с. 72-81).
Враховуючи, що ремонтні роботи не були предметом договору № 01/04-03, суд вважає, що зазначені документи унеможливлюють встановлення конкретного виду робіт та їх обсягу, а отже, не можуть бути підтвердженням виконання контрагентом названого договору.
До того ж позивачем не надано жодних доказів на підтвердження оплати позивачем за виконані КТП "Промторг" роботи.
Крім того, позивачем не було надано жодного доказу наявності у нього мети використати ремонтні роботи, зазначені у податкових накладних та актах здачі - приймання робіт (надання послуг), у своїй господарській діяльності.
Більш того представники позивача у судовому засіданні пояснили, що виконано контрагентом стяжка та гідроізоляція були низької якості, у зв'язку з цим позивач був змушений власними силами та за власний кошти повністю переробити ці роботи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано жодних доказів виконання КТП "Промторг" конкретного виду будівельних робіт.
Водночас, судом не може бути взято до уваги посилання позивача на наявність у нього договорів, які були укладені меж ним та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "НОВОТЕХБУД" у 2005 р., 2007р., 2009 р., 2010 р., оскільки, предметом жодного з цих договорів не були "Будівельно-монтажні роботи на об'єкті: двоповерховий гаражний комплекс за адресою м. Київ, вул. Ернста 14", а були зовсім інші види робіт.
Судом також взято до уваги наданий відповідачем акт перевірки від 4 липня 2013 р. № 79/22-00/24884883 про неможливість проведення зустрічної звірки КТП "Промторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських операцій з контрагентами за період з 1 квітня по 31 травня 2013 р., з якого вбачається, що дані, зазначені у податковій звітності названого контрагента не співпадають з даними, відображеними у відповідній звітності позивача (а.с. 106 - 110).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за квітень, травень, червень 2013 р. на підставі виданих КТП "Промторг" податкових накладних та актів здачі - приймання робіт (надання послуг).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача, та правомірність податкового повідомлення - рішення № 0003982205.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003982205 відповідачем винесено правомірно, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Законом України від 19 вересня 2013 р. №590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 458 грн 81 коп., а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта сума судового збору.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 4129 (чотири тисячі двадцять дев'ять) грн 19 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.